Кириченко Раїса Опанасівна

Раїса Опанасівна Кириченко (дівоче прізвище — Корж, *14 жовтня 1943, с. Корещина, Полтавська область — †9 лютого 2005, м. Київ) українська співачка. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001), Герой України.

Кириченко Раїса Опанасівна
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Раїса Опанасівна Корж[1]
Дата народження 14 жовтня 1943(1943-10-14)
Місце народження Глобинський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 9 лютого 2005(2005-02-09) (61 рік)
Місце смерті Київ, Україна
Роки активності 19622004
Громадянство СРСР і Україна
Професії співачка
Освіта Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Співацький голос Мецо-сопрано
Жанри народна та естрадна музика
Колективи «Чураївна»
Нагороди

Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Премії
Звання
Цитати у Вікіцитатах
 Файли у Вікісховищі
Меморіальна дошка на будинку Малої академії мистецтв у Полтаві.

Біографія

Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Полтаві.
Меморіальна дошка на будинку в якому мешкала Раїса Кириченко в Києві.

Народилася 14 жовтня 1943 року в селі Корещина. Дівоче прізвище Корж. Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, у громадському житті якої брала активну участь.

Почала працювати у колгоспі, але і тут Раїса Кириченко співала — на фермі дівчата створили хор доярок. Одного разу в село приїхав хор Кременчуцького автозаводу, де спів Раїси Корж почув керівник колективу — Павло Отченаш, який згодом у січні 1961 запросив її в колектив.

Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, де і закінчила заочно десятирічку. Не отримувала спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише в кінці 1980-х).

Починаючи з 1962 року Раїса співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії, там вона і познайомилась із своїм майбутнім чоловіком, баяністом Миколою Кириченком.

15 грудня 1963 року Раїса Корж вийшла заміж за Миколу Кириченка. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, сім'я Кириченків переїхала до Житомира. З часом, коли у 1968 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, то члени сім'ї Кириченків увійшли до його складу.

У 1979 році Раїсі Опанасівні було присвоєно звання Народної артистки УРСР.

У 1983 році у Черкасах для неї був створений фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина), та все ж непорозуміння з керівництвом філармонії призводять до того, що У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави. Тут у неї виникла власна команда «Чураївна»; після успіху пісні «Пане полковнику» в її репертуарі з'являється все більше поп-шлягерів, вона записується в студії гурту «Фрістайл». У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина».

З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.

У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Від'їзд до Німеччини у листопаді 1996 року, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку.

У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію її нагородили «Орденом княгині Ольги».

Після довгої хвороби, у 2000 році співачка переїхала до Києва.

Влітку 2002 року, стараннями Раїси Кириченко у її рідному селі Корещина було збудовано церкву та відремонтовано сільську школу, яка отримала статус середньої.

У 2003 написала книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно».

31 жовтня 2003 року, Указом президента України «за видатний особистий внесок у справі збереження та примноження національної пісенної спадщини та багаторічну творчу діяльність» Раїсі Кириченко присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави.

У неї не було другорядних пісень, кожна ставала популярною.

«Чураївна», «Я козачка твоя», «Жіноча доля», «Мамина вишня» — всі ці пісні відомі не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу, а також у штаб-квартирі ООН.

1 лютого 2005 року у Національному інституті хірургії та трансплантології Раїсі Кириченко зробили операцію на серці, яке постраждало внаслідок лікування медикаментами, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла.

9 лютого 2005 року Раїса Опанасівна померла через хворобу серця у віці 61 року. Похована в с. Корещина Глобинського району Полтавської області (поруч з могилою її матері, як вона заповіла).

Віхи творчості

Дискографія

Альбоми

Збірки

Пам'ять

Пам'ятник Раїсі Кириченко біля будівлі Черкаської обласної філармонії

Ім'ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, на подвір'ї якої їй встановлено пам'ятник восени 2008 року на відзначення 65-річчя з дня народження співачки. Щороку 14 жовтня Землянківська школа гостинно запрошує шанувальників творчості Раїси Кириченко на пісенне свято «Голос рідної землі». У жовтні 2006 у стінах школи відкрито світлицю Раїси Кириченко.

У селі Корещина на її честь споруджено церкву, а 13 жовтня 2005 року на батьківській хаті Раїсі Кириченко відкрили меморіальну таблицю.[2]/. У 2018 році відкрито Музей-садибу Раїси Кириченко «Мамина вишня».

Стараннями друзів Раїси Опанасівни Володимира Пащенка, Миколи Ляпаненка, Олексія Чухрая — відкрито музей Раїси Кириченко у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка.

У Полтаві:

Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є також в Гребінці, Кременчуці, Черкасах, а також в селах Полтавщини Рунівщина та Святилівка.

У Києві на фасаді будинку, де у 1997—2005 роках мешкала Раїса Кириченко (вулиця Січових Стрільців 40), їй встановлено меморіальну таблицю. У Черкасах біля будівлі обласної філармонії у 2018 році встановлений пам'ятник.[3]

Дослідження творчості

Кандидат мистецтвознавства Ярослава Руденко у 2019 захистила дисертаційну роботу «Творчість Раїси Кириченко у контексті музично-пісенного мистецтва Полтавщини (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)».

Нагороди та звання

  • Герой України (31.10. 2003 — за видатний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність).
  • Нагороджена орденами княгині Ольги; III ступеня (03. 1998), II ступеня (03. 1999) і I ступеня (03. 2001).
  • Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986).
  • Народний артист УРСР (1979).
  • Заслужений артист УРСР (1973).

Примітки

Джерела та література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.