ГЕС-ГАЕС Лімберг

ГЕС-ГАЕС Лімберг (Капрун Верхня) — гідроелектростанція в Австрії в провінції Зальбург, споруджена у складі гідровузла Капрун (використовує водні ресурси центральної частини хребта Високий Тауерн).

ГЕС-ГАЕС Лімберг
Гребля Mooserboden
47°11′50″ пн. ш. 12°43′09″ сх. д.
Країна  Австрія
Адмінодиниця Капрун
Стан діюча
Річка Kapruner Ache
Каскад гідровузол Капрун
Початок будівництва 1950
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1956
Основні характеристики
Установлена потужність 112 (турбінний режим) / 130 (насосний режим)  МВт
Середнє річне виробництво 152  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна, гідроакумулююча
Розрахований напір 365  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс, оборотні
Кількість та марка турбін 2 Andritz / Escher Wyss + 2 насоси Andritz / Escher Wyss
Витрата через турбіни 2х13,2 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 2 Elin
Основні споруди
Тип греблі аркова та гравітаційна (верхній резервуар) / аркова (нижній резервуар)
Висота греблі 112 та 107 (верхній резервуар) / 120 (нижній резервуар)  м
Довжина греблі 357 та 494 (верхній резервуар) / 357 (нижній резервуар)  м
ЛЕП 110
Власник Verbund
ідентифікатори і посилання
ГЕС-ГАЕС Лімберг
Мапа
 ГЕС-ГАЕС Лімберг у Вікісховищі

На початку 1950-х років на Kapruner Ache (правій притоці річки Зальцах, яка через Інн відноситься до басейну Дунаю) спорудили два водосховища, що стали основою гідровузла Капрун:

- верхнє Mooserboden із площею поверхні 0,6 км2 та об'ємом 84,9 млн м3, утворене двома греблями — арковою висотою 112 метрів та довжиною 357 метрів і гравітаційною висотою 107 метрів та довжиною 494 метри.[1][2] Окрім прямого стоку, сховище поповнюється за рахунок перекидання води з двох невеликих приток Kapruner Ache — Ebmattenbach та Wielingerbach. Проте значно масштабнішою є дериваційна система для постачання ресурсу з протилежного, південного схилу хребта Високий Тауерн. Вона включає насосну станцію потужністю 13,2 МВт, тунель довжиною 11,6 км та водосховище Margaritze об'ємом 3,2 млн м3, створене у верхів'ї річки Мьолль (ліва притока Драви). Останнє також поповнюється за допомогою деривації із правої притоки Мьолля Leiterbach, а на шляху згаданого тунелю до нього надходить вода зі струмка Kaferbach. Можливо відзначити, що важливим джерелом ресурсу для Mooserboden є льодовик Pasterzengletscher, розташований на найвищій вершині Австрії Гроссглокнер;

- нижнє Wasserfallboden із площею поверхні 0,8 км2 та об'ємом 81,2 млн м3, утворене арковою греблею висотою 120 метрів та довжиною 357 метрів.[3]

Біля останнього розміщено машинний зал станції Лімберг, введеної в експлуатацію у 1955 році. Від Mooserboden до нього веде дериваційний тунель довжиною 4,3 км, що переходить у напірний водовід довжиною 0,8 км. Така схема створює середній напір у 365 метрів. Зал обладнано двома турбінами типу Френсіс загальною потужністю 112 МВт та двома насосами загальною потужністю 130 МВт, кожен із яких здатен забезпечити максимальний підйом у 420 метрів із показником 13,2 м3/с. Насоси дозволяють станції працювати в режимі гідроакумуляції, при цьому Mooserboden та Wasserfallboden виконують роль верхнього та нижнього резервуарів.

Зв'язок з енергосистемою забезпечує ЛЕП, що працює під напругою 110 кВ.[4][5]

Також можна відзначити, що із нижнього резервуару вода подається на ГЕС Капрун Головна, а у 2011 році введена в експлуатацію станція Лімберг ІІ, яка використовує ті ж водосховища, що і ГЕС Лімберг.

Примітки

  1. Mooser Dam (Kaprun, 1955) | Structurae. Structurae (англ.). Процитовано 27 червня 2017.
  2. Drossen Dam (Kaprun, 1955) | Structurae. Structurae (англ.). Процитовано 27 червня 2017.
  3. Limberg Dam (Kaprun, 1951) | Structurae. Structurae (англ.). Процитовано 27 червня 2017.
  4. VERBUND-Speicherkraftwerk Kaprun Oberstufe. www.verbund.com (нім.). Процитовано 27 червня 2017.
  5. Frigo, A. A.; Pistner, C. (1 серпня 1980). Evaluation of Advanced Turbomachinery for Underground Pumped Hydroelectric Storage. Part 3. Multistage Unregulated Pump/Turbines for Operating Heads of 1000 to 1500 M (English) (ANL/ES-102). Процитовано 27 червня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.