ГЕС Карапіро

ГЕС Карапіро – гідроелектростанція на Північному острові Нової Зеландії. Знаходячись після ГЕС Арапуні, становить нижній ступінь каскаду на річці Ваїкато, яка тече з центрального Вулканічного плато Північного острова у північно-західному напрямку та впадає до Тасманового моря за чотири десятки кілометрів від Окленду.

ГЕС Карапіро
37°55′26″ пд. ш. 175°32′21″ сх. д.
Країна  Нова Зеландія
Адмінодиниця Waipa Districtd
Стан діюча
Річка Ваїкато
Каскад каскад на Ваїкато
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1948
Основні характеристики
Установлена потужність 90  МВт
Середнє річне виробництво 525  млн кВт·год
Тип ГЕС пригреблева
Розрахований напір 30  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Каплан
Кількість та марка турбін 3
Кількість та марка гідрогенераторів 3
Потужність гідроагрегатів 3х30  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна аркова
Висота греблі 52  м
Довжина греблі 335  м
ЛЕП 110
Власник Mighty River Power
Оператор Mercury Energyd
ідентифікатори і посилання
ГЕС Карапіро
Мапа
 ГЕС Карапіро у Вікісховищі

В межах проекту річку перекрили бетонною арковою греблею висотою 52 метри, довжиною 335 метрів та товщиною від 2,4 (по гребеню) до 15,2 (по основі) метрів. Вона утримує резервуар з площею поверхні 7,7 км2 та об’ємом 88 млн м3, в якому припустиме коливання рівня поверхні між позначками 50,6 та 53,5 метра НРМ.

Пригреблевий машинний зал обладнали трьома турбінами типу Каплан потужністю по 30 МВт, які при напорі у 30 метрів забезпечують виробництво 525 млн кВт-год електроенергії на рік.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1][2]

Станція Хорахора

Можливо відзначити, що в цьому ж місці у 1914 році гірничодобувна компанія Waihi Gold Mining запустила в експлуатацію ГЕС Хорахора, обладнану спершу шістьома турбінами типу Френсіс потужністю по 1,05 МВт виробництва шведської компанії Boving (генератори постачило відділення компанії Siemens із британського Стаффорду – Siemens Brothers). Вода постачалась по підвідному каналу довжиною 0,4 км, який забезпечував використання напору у 9 метрів.

В 1924-му почали розширення каналу та машинного залу і за два роки додали ще дві турбіни потужністю по 2 МВт.

У 1947 році ГЕС Хорахора пішла під воду нового сховища Карапіро.[3]

Примітки

  1. Karapiro Hydroelectric Power Plant New Zealand - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Процитовано 5 жовтня 2018.
  2. DAMMING THE DAM Campbell Robertson.
  3. Engineering Heritage. www.ipenz.org.nz. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 5 жовтня 2018.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.