ГЕС Лонгбьйорн

ГЕС Лонгбьйорн — гідроелектростанція у центральній частині Швеції. Розташована між ГЕС Еденфорсен (вище за течією) та ГЕС Ласеле, входить до складу каскаду на річці Онгерманельвен (у верхній течії Aselealven), яка впадає в Ботнічну затоку Балтійського моря за півтори сотні кілометрів на південний захід від Умео.

ГЕС Лонгбьйорн
63°39′ пн. ш. 16°46′ сх. д.
Країна	Швеція
Адмінодиниця	Соллефтео (комуна)
Стан	діюча
Річка	Онгерманельвен
Каскад	каскад на Онгерманельвен
Початок будівництва	1956
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1959
Основні характеристики
Установлена потужність	100  МВт
Середнє річне виробництво	385  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	34  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Каплан
Кількість та марка турбін	2 Riva
Витрата через турбіни	330  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2 Elin
Основні споруди
Тип греблі	бетонна гравітаційна
Висота греблі	33  м
ЛЕП	400
Власник	Vattenfall
ідентифікатори і посилання
ГЕС Лонгбьйорн
Мапа

Для роботи станції, будівництво якої почалось у 1956-му[1] та завершилось за три роки, річку перекрили бетонною гравітаційною греблею висотою 33 метри з трьома водопропускними шлюзами.

Інтегрований у греблю машинний зал обладнали двома турбінами типу Каплан загальною потужністю 92 МВт, які при напорі у 34 метри забезпечували виробництво 385 млн кВт-год електроенергії на рік. Станом на середину 2010-х років потужність станції довели до 100 МВт.

На станції реалізовано поширений у скандинавських країнах тип деривації — відпрацьована вода повертається в річку по відвідному каналу довжиною 0,7 км, який прямує праворуч від річки паралельно до неї.

У 2005—2006 роках в межах програми з підвищення безпеки на Онгерманельвен здійснили підсилення греблі, яка має витримати повінь, ймовірність якої оцінюється в один раз на 10 тисяч років. А у 2010-х провели модернізацію мережевого обладнання ГЕС, продукція якої може тепер видаватись під напругою 400 кВ.[2][3][4][5]