Ботнічна затока

Бо́тнічна зато́ка (фін. Pohjanlahti, швед. Bottniska viken, англ. Gulf of Bothnia) затока у північній частині Балтійського моря, розташована між західним узбережжям Фінляндії, східним узбережжям Швеції і Аландськими островами.

Ботнічна затока
фін. Pohjanlahti
швед. Bottniska viken
англ. Gulf of Bothnia

Карта
63°00′ пн. ш. 20°00′ сх. д.
Частина від Балтійське море[1]
складники Ботнічне море, Північний Кваркен і Ботнічна бухта
Море Балтійське море
Прибережні країни  Фінляндія,  Швеція
Довжина 668 км
Ширина 240 км
Площа 117 000 км²
Максимальна глибина 290 м
Середня глибина 295 м
Вливаються
  • Далельвен, Ереельвен, Юнган, Юснан, Йідеельвен, Isojokid, Ідбюон, Тавелон, Siiponjokid і Умеельвен
  • ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 2402
    GeoNames 630672
    Ботнічна затока
    Ботнічна затока (Фінляндія)
     Ботнічна затока у Вікісховищі

    Назва походить від назви історичної провінції Швеції Ботнія (швед. Botten, буквально дно, ґрунт).

    Географія

    Довжина 668 км, найбільша ширина 240 км. Площа 117 000 км². Найбільші глибини — у північній частині 112 м, у південній 290 м.

    Вааськими шхерами і мілководдям ділиться на 2 частини: північну Боттенвік (Ботнічна бухта) і південну Боттенхав (Ботнічне море), які сполучаються протокою Північний Кваркен. З Балтійським морем з'єднується протокою Південний Кваркен між Аландськими островами і берегом Швеції.

    Найпівнічніша точка затоки розташована біля містечка Тере (65°54′07″ пн. ш. 87°04′00″ сх. д., комуна Калікс, лен Норрботтен, Швеція).[2]

    Солоність затоки значно падає з півдня на північ. Якщо в південній частині вона відповідає солоності Балтійського моря, то у північній вона настільки низка, що не відрізняється на смак від прісної.

    Геологія

    Геологічно Ботнічна затока є давньою депресією тектонічного походження. Депресія частково заповнена осадовими породами, відкладеними в докембрії і палеозої. Сусідні рівнини, що примикають до затоки, є частиною субкембрійського пенеплена. Незважаючи на те, що за останні 2,5 мільйона років затоку неодноразово покривали льодовики, льодовикова ерозія мала обмежений вплив на зміну рельєфу.[3]

    Вважається, що гляціоізостазія призведе до поділу Ботнічної затоки на південну затоку і північне озеро через район сучасної протоки Північний Кваркен приблизно через 2000 років.[4]

    Топоніми Ботнічної затоки

    Річки

    Клімат

    Акваторія затоки лежить в перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу[5]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Достатньо тепла зима з нестійкою дощовою погодою, сильними вітрами; літо досить прохолодне з більш лагідною погодою[6].

    Біологія

    Акваторія затоки лежить в екорегіоні Балтійського моря бореальної північноатлантичної морської зоогеографічної провінції[7]. У зоогеографічному відношенні донна фауна відноситься до атлантичної області бореальної зони[8].

    Води Ботнічної затоки є солонуватими, що означає, що тут мешкають як морські, так і прісноводні види риб. У Ботнічній бухті є такі види: окунь звичайний, харіус європейський, щука звичайна, судак звичайний, лящ, лосось атлантичний, пструг струмковий, плітка звичайна, в'язь, сиг європейський, салака та краснопірка звичайна.[9] У нижній течії 13 річок, що впадають в затоку, мешкають лососеві. Шість видів риб Ботнічної затоки занесені до Червоного списку МСОП: вугор європейський, бельдюга європейська, тріска атлантична, Cyclopterus lumpus, минь річковий і рибець звичайний.

    Серед морських або прибережних птахів, які мешкають у зоні затоки, 22 види присутні в червоному списку (у тому числі морянка та чечітка гірська). У районі Ботничної затоки значними місцями розмноження птахів є тільки архіпелаг Кваркен і Аландське море. Проте, уздовж узбережжя проходить маршрут міграції птахів.

    Ссавці, які знаходяться під загрозою зникнення в Ботничної затоці, включають видру річкову, нерпу кільчасту і фоцену звичайну. Тев'як довгомордий також живе в затоці. 2006 року молодий горбатий кит заплив у Ботнічну затоку.

    Рослини-ендеміки Artemisia campestris ssp. bottnica, Deschampsia bottnica й Euphrasia bottnica. Рідкісні види водоростей Хара Брауна, Chara horrida і Halopteris scoparia.

    У Фінляндії 1991 року створений національний парк Перямері[10] (фін. Perämeren kansallispuisto, буквально — «Національний парк Ботнічної затоки») площею 157 км², 2011 року створений морський Національний парк Ботнічного моря (фін. Selkämeren kansallispuisto) площею 913 км².[11] На шведській стороні затоки знаходяться національні парки Архіпелаг Гапаранда (60 км²) і Скулескуген (30,62 км²). Архіпелаг Кваркен є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.[12]

    Міста

    Примітки

    1. 1(a) // Limits of Oceans and Seas, Limits of the Oceans and Seas // Nature / M. Skipper — 3 — International Hydrographic Organization, 1953. — Vol. 172, Iss. 4376. — P. 484–484. — 42 p. — ISSN 1476-4687; 0028-0836doi:10.1038/172484B0
    2. Töre båthamn. hamnar i Kalix (швед.). bottenviken.se. Процитовано 1 грудня 2015.
    3. Lidmar-Bergström, Karna (1997). A long-term perspective on glacial erosion. Earth Surface Processes and Landforms 22: 297–306.
    4. Tikkanen, Matti; Oksanen, Juha (2002). Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland. Fennia 180 (1–2). Процитовано 22 грудня 2017.
    5. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    6. (рос.) Физико-географический атлас мира. М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    7. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    8. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
    9. Pohjanlahti - muuttuva murtovesiallas / Fishing in Finland. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
    10. Perämeren kansallispuisto / Luontoon-fi
    11. Selkämeren virtuaaliopas / Metsähallituksen luontopalvelut
    12. High Coast / Kvarken Archipelago / UNESCO
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.