ГЕС Ounbong (Yunfeng)

ГЕС Ounbong (Yunfeng) — гідроелектростанція на кордоні Північної Кореї та Китаю. Знаходячись перед ГЕС Rimtho (40 МВт), становить верхній ступінь в каскаді на річці Ялуцзян, яка тече на межі двох названих вище країн до впадіння у Жовте море.

ГЕС Ounbong (Yunfeng)
41°22′50″ пн. ш. 126°30′51″ сх. д.
Країна  Північна Корея  КНР
Адмінодиниця Цзіань
Стан діюча
Річка Ялуцзян
Каскад каскад на Ялуцзян
Початок будівництва 1942, роботи відновлені у 1958
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1965–1967
Основні характеристики
Установлена потужність 400  МВт
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 115  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 4
Кількість та марка гідрогенераторів 4
Потужність гідроагрегатів 4х100  МВт
Основні споруди
Тип греблі бетонна гравітаційна
Висота греблі 113,75  м
Довжина греблі 828  м
ЛЕП 220
ідентифікатори і посилання
ГЕС Ounbong
Мапа
 ГЕС Ounbong у Вікісховищі

Спорудження електростанції почали ще у 1942 році, в часи японського колоніального панування у Кореї та північно-східному Китаї (Манчьжурії). За проектом річку повинна була перекрити бетонна гравітаційна гребля висотою 112,5 метра, котра потребувала 3,45 млн м3 матеріалу. Вона б утримувала водосховище з корисним об'ємом 3 млрд м3, від якого живились би п'ять турбін загальною потужністю 500 МВт, розраховані на використання напору у 115 метрів. Останній показник навіть більший за висоту греблі, оскільки у випадку станції Ounbong використали дериваційну схему — Ялуцзян після греблі описує майже замкнену петлю, проходячи через 14 км всього за 0,9 км від сховища.

Втім, за три роки після початку будівництва острівна імперія зазнала нищівної поразки у Другій світовій війні і роботи призупинились. Відновили їх вже після наступної, Корейської війни у 1958-му, а введення гідроагрегатів у експлуатацію припало на другу половину наступного десятиліття. Гребля та резервуар у підсумку в основному відповідали первісному проекту — висота 113,75 метра, довжина 828 метрів, корисний об'єм 2,662 млрд м3 (що забезпечується припустимим коливанням рівня поверхні у операційному режимі між позначками 282 та 319 метрів НРМ) при загальному об'ємі у 3,895 млрд м3. А от в машинному залі встановили лише чотири турбіни типу Френсіс потужністю по 100 МВт, що було дещо менше від японського задуму.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 220 кВ.

Кожна з країн-власників експлуатує два із чотирьох гідроагрегатів.[1][2][3][4][5][6]

Примітки
  1. 한국의 댐 건설사 강종수 (주)유신 사장, 공학박사, 기술사.
  2. 북한정보포털. nkinfo.unikorea.go.kr (кор.). Процитовано 29 листопада 2018.
  3. China’s highest Concrete Gravity Dams. www.chincold.org.cn. Процитовано 29 листопада 2018.
  4. 云峰水库_百度百科. wapbaike.baidu.com. Процитовано 29 листопада 2018.
  5. Li, S. C. (2000). Cavitation of Hydraulic Machinery (англ.). World Scientific. ISBN 9781860942570.
  6. David Von Hippel, Timothy Savage, and Peter Hayes THE DPRK ENERGY SECTOR: ESTIMATED YEAR 2000 ENERGY BALANCE AND SUGGESTED APPROACHES TO SECTORAL REDEVELOPMENT.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.