Північна Корея

Півні́чна Коре́я (кор. 북조선, пук чосон), офіційна назва — Коре́йська Наро́дно-Демократи́чна Респу́бліка (КНДР; кор. 조선민주주의인민공화국, трансліт. Chosŏn Minjujuŭi Inmin Konghwaguk) — країна в Східній Азії, що займає північну частину Корейського півострова. Межує на півночі з КНР та Росією уздовж річок Ялуцзян та Туманган, а на півдні з Південною Кореєю з сильно укріпленою корейською демілітаризованою зоною, яка розділяє дві країни. Північна Корея, як і Південна, претендує на законний уряд всього півострова та сусідніх островів. Столиця та найбільше місто — Пхеньян.

Корейська Народно-Демократична Республіка
кор. 조선민주주의인민공화국

Прапор Герб
Девіз: 강성대국
(укр. Сильна і процвітаюча держава)
Гімн: «애국가»
(укр. «Патріотична пісня»)
Розташування Північна Корея
Столиця
(та найбільше місто)		 Пхеньян
39°02′ пн. ш. 125°45′ сх. д.
Офіційні мови Корейська
Форма правління унітарна чучхейська однопартійна республіка[1] під тоталітарною диктатурою[2][3][4]
 - Голова Державної РадиКім Чен Ин
 - Голова Президії Верховного Народного ЗібранняЧхве Рьон Хе
 - Прем'єр Кабінету МіністрівКім Чже Рьон
Становлення  
 - Кочосон2333 до Р. Х. 
 - Проголошено Незалежність1 березня 1919[заув. 1] 
 - Незалежність15 серпня 1945 
 - Формальне проголошення9 вересня 1948 
Площа
 - Загалом 120 540 км² (98-а)
 - Внутр. води 4,87 %
Населення
 - оцінка 2019  ▲ 25,713,000[5] (49-а)
 - Густота 190/км²
ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка
 - Повний $40 мільярдів (96-а)
 - На душу населення $1,800 (165-а)
ВВП (ном.) 2014 рік, оцінка
 - Повний $14.4 мільярдів (93-а)
 - На душу населення $507 (149-а)
Валюта Північнокорейська вона (₩) (KPW)
Часовий пояс Корейський час (UTC+9)
Коди ISO 3166 KP / PRK / 408
Домен .kp
Телефонний код +850
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Північна Корея

У 1910 році Корея була анексована Японською імперією. Після капітуляції японців наприкінці Другої світової війни в 1945 році, Корея була поділена на дві зони: північ була окупована Радянським Союзом, а південь — США. Переговори про об'єднання провалилися, і в 1948 році було сформовано окремі уряди: Корейську Народно-Демократичну Республіку на півночі та Республіку Корея на півдні. Ініційоване Північною Кореєю вторгнення призвело до Корейської війни (1950—1953). Угода про перемир'я, яку підписали Північна Корея та КНР з одного боку та багатонаціональні сили ООН з іншого боку (Південна Корея угоду про перемир'я не підписала), призвела до припинення вогню, однак мирного договору так ніколи і не було підписано.

Північна Корея є тоталітарною[2][3][4] диктатурою[6][7][8][9][10], зі складним культом особистості навколо династії Кім. Засоби виробництва належать державі через державні підприємства та колективізовані господарства. Більшість послуг, таких як охорона здоров'я, освіта, житло та виробництво продуктів харчування, субсидуються або фінансуються державою. З 1994 по 1998 рік Північна Корея страждала від голоду, в результаті якого загинуло від 240 000 до 420 000 осіб, а населення як і раніше страждає від недоїдання. Північна Корея слідує сонгун, або політиці «перш за все військові».

У дослідженні ООН щодо прав людини в Північній Кореї 2014 року було зроблено висновок, що «тяжкість, масштаби та характер цих порушень виявляють стан, який не має жодної паралелі в сучасному світі», Amnesty International та Human Rights Watch дотримуються подібних поглядів[11][12][13][14]. Уряд Північної Кореї заперечує ці звинувачення[15][16][17].

Географія
Мапа країни.

Див. Географія КНДР, Геологія КНДР, Гідрогеологія КНДР, Сейсмічність КНДР.

Розташована у Східній Азії, межує на півночі з Китайською Народною Республікою, на півдні з Південною Кореєю, на північному сході із Росією, на сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Має площу 120,538 км². Столиця — місто Пхеньян. Рельєф: широка прибережна рівнина на заході піднімається до гір, розділених глибокою долиною посередині.

Найвища точка країни — г. Пектусан (2,744 м над рівнем моря). Найнижча точка — Східне море (Японське море).

Природні ресурси — свинець, вольфрам, вугілля, цинк, графіт, залізна руда, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит, можливість встановлення гідроелектростанцій.

Весняна сильна посуха, на зміну якій приходять дощі та повінь. Бувають буревії на початку осені.

Проблеми довкілля: забруднення води, нерівномірне розповсюдження питної води, поширені захворювання, які передаються водними шляхами, надмірна вирубка лісів, ерозія та деградація ґрунтів. Хоча при цьому у КНДР майже немає забруднення повітря, адже у країні не розвинуті чорна та нафтопереробна галузі промисловості.

Історія

У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японської імперії, і у 1910 році Японська імперія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японської імперії у 2-й світовій війні, Корея була окупована у 1945 році двома державами, які раніше оголосили стан війни з Японією, — СРСР зайняв північну частину країни, США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер, були плани щодо об‘єднання країни у майбутньому. У двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів, — комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд у південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея. У свою чергу північні комуністи проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Корея 9 вересня 1948. Жодну сторону не задовольняв такий розподіл країни, почались сутички, громадянська війна та Корейська війна, яка розпочалася нападом Північної Кореї на Південну.

Війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє військово-демаркаційна лінія, по обидва боки якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.

Офіційною ідеологією держави є ідеї чучхе, яку її творці — Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають як «філософську ідеологію, в центрі уваги якої стоїть людина».

У липні 1972 року було підписано Спільну заяву Півночі і Півдня, в якій було зафіксовано головні принципи об'єднання: самостійно, без опори на зовнішні сили; мирним шляхом; на основі «великої національної консолідації». Об'єднання країни в Пхеньяні бачили шляхом створення конфедерації (Конфедеративна демократична республіка Корея) за формулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди».

У 1991 році КНДР і Республіка Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю і обміни, в 1992 році прийняли Спільну декларацію про денуклеаризацію Корейського півострова.

Солдати КНДР дивляться на солдатів Південної Кореї у Демілітаризованій зоні

13—15 червня 2000 року у Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорейський саміт. За його підсумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодішній президент РК Кім Де Джун підписали Спільну декларацію Півночі і Півдня (15 червня), що нині розглядається як основоположний документ у питаннях об'єднання на довгострокову перспективу. У декларації, зокрема, мовилося про намір сторін добиватися об'єднання країни «силами самої корейської нації».

2-4 жовтня 2007 року у Пхеньяні пройшла друга міжкорейська зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент РК Но Му Хьон підписали «Декларацію про розвиток міжкорейських стосунків, мир і процвітання», що розвиває ідеї і принципи Спільної декларації 2000 року.

Характерною особливістю розвитку політичного діалогу Півночі і Півдня залишається нестабільність. При цьому міжкорейська економічна співпраця останніми роками розвивається достатньо стійко. Обсяг торгівлі між Північчю і Півднем у 2007 році склав близько 1,5 мільярдів доларів США. Найбільшими поточними проєктами є Кимгансанська туристична зона, Кесонська промислова зона, з'єднання залізниць й автомобільних доріг Півночі і Півдня на східному і західному узбережжях. Крім того, Південна Корея надає Півночі значну економічну і гуманітарну допомогу. У 2007 році Пхеньян отримав від Півдня 400 тисяч тонн рису на кредитних умовах.

Державний устрій
Пам'ятник вождям КНДР

У державі одночасно існує й відсутня посада президента: ним довічно проголошений Кім Ір Сен[18], котрий помер 1994 року. Його син, Кім Чен Ір, довічно проголошений Генеральним секретарем Робітничої партії КНДР[19]. Він помер у 2011 році.

Голова Державної Ради Північної Кореї (з 29 червня 2016 року[20]) Кім Чен Ин займає спеціально створену для нього посаду Першого секретаря Робітничої партії КНДР[21].

Згідно зі статтею 1 Конституції КНДР Північна Корея є «суверенною соціалістичною державою»[заув. 2][22]. Згідно зі статтею 11 Конституції Північної Кореї у КНДР влада належить Трудовій партії Кореї[заув. 3][22]. Чисельність Трудової партії Кореї становить близько 4 млн членів (включаючи кандидатів у члени партії)[23].

Зовнішня політика
Святкування корейсько-китайської дружби

Спочатку Північна Корея мала дипломатичні зв'язки лише з іншими комуністичними країнами. У 60-х і 70-х роках вона проводила незалежну зовнішню політику, встановила відносини з багатьма країнами, що розвиваються, і приєдналася до Руху неприєднання. Наприкінці 1980-х і 1990-х років її зовнішня політика була зруйнована через розвал радянського блоку. Страждаючи від економічної кризи, держава закрила ряд своїх посольств. У той же час Північна Корея прагнула налагодити відносини з розвинутими країнами вільного ринку.[24] Внаслідок ізоляції її іноді називають «відлюдним королівством», терміном, яким спочатку називався ізоляціонізм в останні роки династії Чосон.[25]

У 2015 році Північна Корея мала дипломатичні відносини зі 166 країнами та посольства в 47 країнах.[24] Північна Корея продовжує мати міцні відносини зі своїми колишніми «соціалістичними» союзниками Південно-Східної Азії у В'єтнамі та Лаосі, а також з Камбоджею.[26] Більшість закордонних посольств, акредитованих у Північній Кореї, розташовані у Пекіні, а не в Пхеньяні.[27] Корейська демілітаризована зона з Південною Кореєю є найбільш сильно укріпленим кордоном у світі.[28]

Використання хакерів

Північна Корея використовує хакерів, щоб отримати іноземну валюту. За період із січня 2017 року по вересень 2018 північнокорейські хакери за допомогою кібератак вкрали із іноземних бірж криптовалюти на пів мільярда доларів (за даними ООН).[29][30]

Ядерна програма

Про створення ядерної зброї КНДР уперше заявила у лютому 2005 року. У 2000 році Північною Кореєю була отримана невелика кількість збагаченого урану. 9 жовтня 2006 року КНДР оголосила про успішне проведення ядерного випробування.

6 жовтня 2006 року держави-члени Ради Безпеки ООН одноголосно схвалили заяву голови РБ ООН та постійного представника Японії при ООН Кензо Ошима, що закликає Північну Корею відмовитися від ядерних випробувань та негайно повернутися до переговорів у шестисторонньому форматі без попередніх умов. Проєкт заяви був підготовлений Японією, яка взяла на себе ініціативу вироблення спільної позиції держав-членів Ради Безпеки ООН щодо північнокорейської ядерної програми. Через розробку Корейською Народно-Демократичною Республікою ядерної зброї США та ООН наклали на Північну Корею економічні санкції.

25 травня 2009 року КНДР знову провела ядерні випробування. У 2017 році Північна Корея заявила про успішне випробування водневої бомби[31]. 30 жовтня 2017 року у КНДР засипався тунель для випробування ядерної зброї на полігоні Пунгері, унаслідок чого могли загинути 200 осіб.[32]

Адміністративний поділ

Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).

МапаКодНазваабетка Хангильабетка Ханча
KP-01Пхеньян (місто прямого підпорядкування)평양직할시平壤直轄市
KP-02Пхьонан-Південь평안남도平安南道
KP-03Пхьонан-Північ평안북도平安北道
KP-04Чагандо자강도慈江道
KP-05Хванхе-Південь황해남도黃海南道
KP-06Хванхе-Північ황해북도黃海北道
KP-07Канвон강원도江原道
KP-08Хамгьон-Південь함경남도咸鏡南道
KP-09Хамгьон-Північ함경북도咸鏡北道
KP-10Янган량강도兩江道

КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР — Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча — кабінетом міністрів.

Економіка
Супутниковий знімок Корейського півострова уночі, 2012 рік. На противагу Південній Кореї, на частині Північної Кореї нічне освітлення більш рідке.

Ця країна має найбільш ізольовану та проблематичну економіку, що планується верхівкою, тобто Трудовою партією Кореї[33]. Погодні умови, брак палива та техніки для цивільного вжитку, брак капіталовкладень у галузі промисловості окрім воєнної мають негативні наслідки для економіки Північної Кореї. З середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. Світовим благодійним організаціям був відкритий доступ до раніше закритої країни задля допомоги голодуючим. За офіційними даними північнокорейської сторони у 1995 році від голоду загинули 220 тисяч жителів, за іншими неофіційними підрахунками число померлих наближається до 2-х мільйонів. Проте, за оцінками аналітиків з Peterson Institute for International Economics об'єм торгового обігу між Північною Кореєю і КНР у I кварталі 2012 р. досяг рекордного значення — $1, 4 млрд. На цьому фоні, згідно з попередніми оцінками, «в північнокорейській економіці збереглося позитивне сальдо платіжного балансу».

Індустріальна зона міста Хамхин

Валовий внутрішній продукт у 2002 році складався з таких основних секторів: сільське господарство 30 %, промисловість 34 %, послуги 36 %.

2005 рік продемонстрував такий розподіл робочих місць: сільське господарство 36 %, промисловість та послуги 36 %.

Основні галузі промисловості країни: воєнна, машинобудівна, електровиробна, хімічна, гірнича промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцінних металів), металургія, текстильна, харчова, туристична.

У 2004 році країна експортувала мінерали, металургійну продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя.

Партнерами з експорту у 2004 році були: Китай — 45,6 %, Південна Корея — 20,2 %, Японія — 12,9 %.

Того ж року статтями імпорту були паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зернові.

Основні партнери з імпорту на 2004 рік: КНР — 32,9 %, Таїланд — 10,7 %, Японія — 4,8 %.

За даними Корейського інституту розвитку в Сеулі, в 2007—2017 рр. зарплати у держсекторі збільшилися більш ніж на 250 % приблизно до $85 (понад 75 000 північнокорейських вон) на місяць.  А неофіційні заробітки на стороні в приватному секторі зросли за той же період більш ніж на 1200 %. 40 % населення Північної Кореї працюють на неофіційних приватних підприємствах[34], що зазвичай створюються всередині міністерств, тобто з'являються ознаки появи в країні конгломератів, що нагадують японські або південнокорейські (наприклад, група Masikryong керує гірськолижним курортом, туристичними турами, автобусами та продає бутильовану воду; Air Koryo керує одним із численних операторів таксі в Пхеньяні і продає консервоване м'ясо фазанів), стверджується у книзі North Korea Confidential(2015). Джеймс Пірсон з Reuters та Деніел Тюдор, колишній співробітник The Economist, завдяки різноманітним джерелам та за допомогою особистих вражень і репортажів з перших рук зосереджуються на реальному повсякденному житті країни (від громадян Пхеньяну до перебіжчиків з різних періодів і регіонів, до колишніх дипломатів і неурядових організацій з багаторічним досвідом роботи в країні, до транскордонних торговців із сусіднього Китаю). У книзі пояснюється, яким каталізатором був північнокорейський голод 1990-х років, що зруйнував державну систему нормування та прискорив північнокорейську маркетингову діяльність і проклав шлях до оригінальної форми капіталізму[35].

Див. також: Корисні копалини КНДР, Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї, Гірнича промисловість КНДР.

Транспорт
Тепловоз М62, збудований у СРСР

У країні дуже поширеним є велосипедний рух, але навіть велосипед можуть дозволити собі не всі. Автомобіль має лише незначна частка населення, здебільшого через те, що в цій ізольованій країні є багато проблем із постачанням нафти.

Метро є лише у Пхеньяні. Характерними ознаками є повна відсутність реклами і своєрідне освітлення ескалаторів. У кожному поїзді має перебувати портрет Кім Ір Сена. Метро саме по собі невелике, проте найдешевше у світі: один жетон коштує лише 5 вон (це при курсі валют 1 долар≈1000 вон). Цікавим також є те, що, хоча двері у вагоні відкриваються автоматично, проте зачиняти їх потрібно самостійно (для цього на дверях є спеціальні ручки). До того ж можна помітити вміння корейців вигадувати цікаві світильники.

Маршрутних таксі у КНДР немає, зате непогано розвинутим є тролейбусний рух. Що цікаво: пресів у корейців немає, тому всі тролейбуси виробляються вручну.

У Пхеньяні не працюють світлофори — замість них на вулицях стоять регулювальники, найчастіше жінки. Напевно, це зроблено для того, щоб забезпечити зайнятість і зробити місто привабливішим.

Зв'язок та комунікації

Телекомунікаційна система країни доволі застаріла. Телефонні дроти здебільшого протягнуті лише до державних установ та організацій, а також до великих поштових офісів. На вулицях телефонів-автоматів і телефонних будок майже немає. Також деякі столичні готелі надають послугу міжнародних дзвінків за тарифом 1 хвилина = 4-5 євро (якщо хвилина неповна, то округлюється у більший бік). Можна використовувати телефон, телекс і факс у Центрі Міжнародного Зв'язку. У провінційних готелях міжнародний зв'язок є, проте там такої послуги туристам не надають.

Міжнародний код країни — 850. Міські коди: Пхеньян — 2, Хамгьон — 9, Чхонджин — 73. Усі номери, що починаються з 381, використовуються лише для міжнародних викликів, а ті, що починаються з 382 — тільки всередині країни.

У березні 2009 року Уряд Північної Кореї скасував заборону громадянам на користування мобільними телефонами. Мешканці Пхеньяна тепер можуть купити телефони і підключитися до оператора Koryolink, створеного разом із єгипетською телекомунікаційною фірмою. У 2012—2013 роках проникнення мобільного зв'язку в Північній Кореї зростає швидкими темпами. Станом на 2013 рік у Koryolink приблизно 2 млн абонентів.

Компанія SUNNET (KPTC, GSM 900), яка колись була єдиним постачальником стільникового обслуговування у КНДР, офіційно не підтримує роумінгу з іншими країнами. Проте поблизу Південної Кореї можна підключитися до її операторів. Також на Півночі (за сприятливих умов) можна підключитися до операторів російського Далекого Сходу і Китаю.

Інтернет та інші технології, пов'язані із мережами, розвиваються повільно, під наглядом державних спецслужб. Декілька інтернет-кафе у Пхеньяні (переважно у великих готелях) мають обмежений доступ до мережі. В той же час уряд розвиває свою внутрішню, закриту від зовнішнього світу, мережу.[36]

В той же час північнокорейськ хакери атакують різні цілі за межами країни.[36] Так, вони досить часто виїздять до інших країн (передовсім сусідні КНР та Індонезія), де є ліпша інтернет-інфраструктура і здійнюють атаки. За пограбуваннями криптобірж часто стоять саме північнокорейські хакери. Так, тільки за 2020 рік хакери КНДР вкрали 400 млн доларів у криптовалюті.[37]

У 2022 році американський хакер під ніком P4x атакував і вивіз з ладу більшість північнокорейських сайтів. Він вирішив діяти самостійно після того, як на його повідомлення про атаки хакерів КНДР жодним чином не відреагували спецслужби США. Його атакували ще в 2021 році і за рік жодних дій від органів США не було.[36][38]

Туризм та візовий режим
Група корейських туристів. Позаду — Кимсусанський меморіальний палац.

Через політичну ізоляцію туризм не дуже розвинений, проте громадянам інших країн в'їзд не забороняється. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР. Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китайськими, товари. Корейцям є чим здивувати туристів: від специфічного корейського вбрання до не менш специфічної корейської кухні. Для туристів спеціально виготовляють три сорти горілки: тростинна, женьшенева і, найдорожча, зі змією.

Гірськолижний курорт біля міста Вонсан

Якщо до країни хоче потрапити громадянин Південної Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств і Північної, і Південної Кореї (для громадян інших держав потрібний лише дозвіл посольства КНДР).

Бували випадки затримання американських туристів з метою отримання поступок за їхнє звільнення в ході візитів американських високопосадовців. Так у 2016 році американського студента Отто Вормбіра, який приїхав до країни як турист, було заарештовано і засуджено на 15 років трудових таборів за крадіжку політичного плаката в пхеньянському готелі «Янгакто».[39]

З часів СРСР діяла угода з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян, яку було пролонговано, тому громадянам України візи отримувати було не потрібно. 26 червня 2016 року Кабінет міністрів України розірвав угоду з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян. Основною причиною такого рішення став той факт, що Корейська Народно-Демократична Республіка не визнає суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки уряд КНДР підтримав незаконну окупацію території Криму військами Російської Федерації. Відповідна заява була зроблена наприкінці 2014 року директором департаменту друку та інформації МЗС КНДР Чжон Дон Хаком.

Наразі, в'їзд в Північну Корею громадянам України дозволяється тільки в складі офіційно організованих груп, тому візи також оформляються тільки на групу.

Демографія

Етнічні групи: корейці — 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною.

Релігія
Релігії Північної Кореї
релігія відсоток
Атеїзм
  
 64.3%
Корейський шаманізм
  
 16%
Чхондоїзм
  
 13.5%
Буддизм
  
 4.5%
Християнство
  
 1.7%
За даними Religious Intelligence UK[40]

У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. у Пхеньяні було 13 % християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї). Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.

Культура
Фреска з пропагандою кіновиробництва

Уся культура підвладна державі. У країні виготовляють кінофільми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Виготовляються й мультиплікаційні фільми. За деякими джерелами північнокорейські мультиплікатори доволі часто виконують замовлення для європейських і американських студій. В останнє десятиріччя у КНДР нелегально потрапляють південнокорейська музика та фільми.

Національні свята
  • 16 лютого — День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;
  • 15 квітня — Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);
  • 9 вересня — День утворення КНДР (1948).
  • День народження наступника Кім Чен Іра.
Музика

Див. також

Зауваги
  1. Символічне.
  2. Конституція КНДР, стаття 1. Корейська Народно-Демократична Республіка є суверенною соціалістичною державою, що представляє інтереси всього корейсьского народу.
  3. Конституція КНДР, стаття 11. КНДР здійснює всю свою діяльність під керівництвом Трудової партії Кореї.

Примітки
  1. Korea, North. Britannica Book of the Year 2014. London: Encyclopedia Britannica, Inc. 2014. с. 642. ISBN 978-1-62513-171-3.
  2. North Korea country profile. BBC News. 9 квітня 2018.
  3. Kim Jong Un's North Korea: Life inside the totalitarian state. Washington Post.
  4. Totalitarianism. Encyclopædia Britannica. 2018.
  5. Північна Корея. Книга фактів ЦРУ. 2012. Процитовано 06.01.2013. (англ.)
  6. Spencer, Richard (28 серпня 2007). North Korea power struggle looms. The Telegraph (online version of United Kingdom's national newspaper) (London). Архів оригіналу за 20 листопада 2007. Процитовано 31 жовтня 2007. «A power struggle to succeed Kim Jong-il as leader of North Korea's Stalinist dictatorship may be looming after his eldest son was reported to have returned from semi-voluntary exile.»
  7. Parry, Richard Lloyd (5 вересня 2007). North Korea's nuclear 'deal' leaves Japan feeling nervous. The Times (online version of United Kingdom's national newspaper of record) (London). Архів оригіналу за 26 липня 2008. Процитовано 31 жовтня 2007. «The US Government contradicted earlier North Korean claims that it had agreed to remove the Stalinist dictatorship’s designation as a terrorist state and to lift economic sanctions, as part of talks aimed at disarming Pyongyang of its nuclear weapons.»
  8. Walsh, Lynn (8 лютого 2003). The Korean crisis. CWI online: Socialism Today, February 2003 edition, journal of the Socialist Party, CWI England and Wales. socialistworld.net, website of the committee for a worker’s international. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 31 жовтня 2007. «Kim Jong-il's regime needs economic concessions to avoid collapse, and just as crucially needs an end to the strategic siege imposed by the U.S. since the end of the Korean war (1950–53). Pyongyang's nuclear brinkmanship, though potentially dangerous, is driven by fear rather than by militaristic ambition. The rotten Stalinist dictatorship faces the prospect of an implosion. Since the collapse of the Soviet Union, which deprived North Korea of vital economic support, the nation has consistently attempted to secure from the US a non-aggression pact, recognition of its sovereignty, and economic assistance. The US's equally consistent refusal to enter into direct negotiations with North Korea, effectively ruling out a peace treaty to formally close the 1950–53 Korean War, has encouraged the regime to resort to nuclear blackmail.»
  9. Brooke, James (2 жовтня 2003). North Korea Says It Is Using Plutonium to Make A-Bombs. The New York Times. Архів оригіналу за 6 грудня 2007. Процитовано 31 жовтня 2007. «North Korea, run by a Stalinist dictatorship for almost six decades, is largely closed to foreign reporters and it is impossible to independently check today's claims.»
  10. A portrait of North Korea's new rich. The Economist. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 2 серпня 2008. Процитовано 18 червня 2009. «EVERY developing country worth its salt has a bustling middle class that is transforming the country and thrilling the markets. So does Stalinist North Korea.»
  11. Amnesty International (2007). Our Issues, North Korea. Human Rights Concerns. Архів оригіналу за 29 березня 2007. Процитовано 1 серпня 2007.
  12. Report of the Commission of Inquiry on Human Rights in the Democratic People's Republic of Korea, Chapter VII. Conclusions and recommendations. United Nations Office of the High Commissioner for Human Rights. 17 лютого 2014: 346. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 1 листопада 2014.
  13. Kay Seok (15 травня 2007). Grotesque indifference. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 1 серпня 2007.
  14. Human Rights in North Korea. hrw.org. Human Rights Watch. 17 лютого 2009. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
  15. North Korea defends human rights record in report to UN. BBC News. 8 жовтня 2014. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  16. Taylor, Adam (22 квітня 2014). North Korea slams U.N. human rights report because it was led by gay man. The Washington Post. Процитовано 23 квітня 2014.
  17. KCNA Commentary Slams Artifice by Political Swindlers. kcna.co.jp. the Korean Central News Agency (KCNA). 22 квітня 2014. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 17 серпня 2015.
  18. Death Doesn't End Rule of Kim Il Sung, 'Eternal President'(англ.)
  19. Kim Jong-il made General Secretary for Eternity at North Korea ceremony(англ.)
  20. Ким Чен Ын стал председателем Госсовета КНДР
  21. Korean Workers’ Party (KWP)(англ.)
  22. Социалистическая конституция
  23. Трудовая партия Кореи (КНДР). Досье
  24. Issue Brief: DPRK Diplomatic Relations
  25. N Korea: Tuning into the hermit kingdom
  26. Kim Yong Nam Visits 3 ASEAN Nations To Strengthen Traditional Ties
  27. 北 수교국 상주공관, 평양보다 베이징에 많아. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 21 червня 2017.
  28. Koreas agree to military hotline
  29. Минюст США попросил суд изъять криптовалюту с кошельков северокорейских хакеров, bloomchain, 28 серпня 2020
  30. Записка Председателя Совета Безопасности, 12 марта 2019, п.109-115, ст.58-59
  31. Північна Корея: випробування водневої бомби було «ідеальним успіхом». Процитовано 18 вересня 2017.
  32. Up to 200 feared dead as 'North Korean nuclear site collapses'. The Independent (en-GB). 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017.
  33. Втім, на початку серпня 2012 року стало відомо про започаткування «Нової системи економічного управління 28 червня», яка по суті означає відхід від строгої планової економіки. http://tsn.ua. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 9 серпня 2012.
  34. Как Северная Корея переходит к капитализму – ВЕДОМОСТИ. web.archive.org. 2 липня 2017. Процитовано 14 листопада 2021.
  35. Дэниел Тюдор, Джеймс Пирсон Северная Корея изнутри: черный рынок, мода, лагеря, диссиденты и перебежчики . Северная Корея изнутри. Черный рынок, мода, лагеря, диссиденты и перебежчики. culture.wikireading.ru. Процитовано 14 листопада 2021.
  36. Північна Корея хакнула його. Він у відповідь відключив їй інтернет, Межа, 7.02.2022
  37. North Korean Hackers Stole Nearly $400 Million in Crypto Last Year, WIRED, JAN 13, 2022
  38. North Korea Hacked Him. So He Took Down Its Internet, WIRED, FEB 2, 2022
  39. Затриманий у КНДР американець «зізнався» у ворожих діях // Голос Америки. — 29.02.2016.
  40. Religious Intelligence UK Report (англ.)

Посилання

Література
 КНР  КНР  Росія
Жовте море Японське море
 Південна Корея
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.