Жовте море

Жовте море (кит. 黄海 — Гуангай; кор. 황해 —Гванге, англ. Yellow Sea) — напівзамкнене окраїнне море у західній частині Тихого океану між Китаєм і Корейським півостровом.

Жовте море
35°00′00″ пн. ш. 123°00′00″ сх. д.
Розташування Тихий океан
Площа 416 000 км²
Найбільша глибина 106 м
Середня глибина 38 м
Об'єм 16 000 км³
Впадаючі річки Хуанхе, Ялуцзян, Хайхе, Ляохе
Жовте море у Вікісховищі

Межі моря

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Жовтого моря так[1]: Жовте море відокремлене від Японського моря лінією від південного краю півострова Хенам у провінції Південна Чолла до острова Чеджу і відокремлене від Східнокитайського моря лінією від західного краю острова Чеджу до гирла річки Янцзи.

Загальний опис

Води моря омивають береги трьох держав Східної Азії — Китаю, КНДР та Південної Кореї. За даними Енциклопедії Британніка довжина моря з півночі на південь складає близько 960 км і близько 700 км — зі сходу на захід. Площа — 416 тис. км²; середній об'єм води — 16 тис. км³; середня глибина — 38 м; найбільша глибина 106 м. Глибини рівномірно збільшуються із півночі на південь до 84—92 м, на крайньому південному сході — до 106 м. Ґрунт — мул і пісок.

Розташовано в межах вирівняної мілководої частини материкової мілини. На півдні межує зі Східнокитайським морем по лінії південно-західний край Кореї — острів Чеджу — берег материка на північ від гирла р. Янцзи (Чанцзян). Назва походить від частинок піску, що виносить Хуанхе.

Припливи переважають неправильні півдобові; величина припливу біля берегів Китаю дорівнює 1—3 м, біля берегів Кореї — 4—8 м[2]. Береги на півночі й заході переважно низькі, на сході — високі, скелясті, сильно порізані. Великі затоки: Ляодунська, Бохайвань та Західнокорейська, що з'єднуються з морем протоками Бохай, Лаотешань та Західно-Корейською.

Острови: Анмадо, Пенньондо, Теебудо, Токчок, Гагеодо, Канхва, Хайдо, Хиксан, Хондо, Чеджу, Чіндо, Мууїдо, Сідо, Сільмідо, Сіндо, Вандо, Йонджондо, Йонпхьондо (усі в Південній Кореї).

Розвинене рибальство.

Клімат

Акваторія моря лежить у субтропічному кліматичному поясі (зона мусонів), північна частина — у помірному мусонному[3]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Сезон дощів припадає на літній період, взимку можливі снігопади[4]. На півночі панують помірні повітряні маси з мусонною сезонною циркуляцією. Значні сезонні коливання температури повітря. Вологе дощове літо з туманами і суха прохолодна зима[4].

Клімат помірний, мусонний. Взимку переважають холодні і сухі вітри із північного заходу, влітку — теплі та вологі з південного сходу. З червня по жовтень часті тропічні урагани (тайфуни). Середня температура повітря в січні від –10 °C на півночі до 3 °C на півдні, у липні 23—26 °C. Середня річна кількість опадів від 600 мм на півночі до 1000 мм на півдні з максимумом влітку. Поверхневі течії утворюють циклональний круговорот, який складається з теплої течії на сході, що поступає зі Східнокитайського моря, і холодної течії на заході, що йде з північно-західної частини моря. Швидкість течії 1—4 км/год. температура води в лютому на північному заході нижче 0 °C, на півдні від 6 °C до 8 °C; у серпні від 24 °C на півночі до 28 °C на півдні. Соленість змінюється від 30 ‰ і менш на північному заході до 33—34 ‰ на південному сході; поблизу гирл річок зменшується до 26‰ і нижче. У дна, на глибині 30—50 м, температура від 6 до 7 °C, солоність 32,5 ‰. У листопаді на південному заході утворюється крига, яка тримається до березня. Колір води міняється від зеленувато-жовтого до зеленувато-блакитного. Прозорість на південному заході до 10 м, на півдні до 45 м.

Біологія

Акваторія моря утворює окремий однойменний морський екорегіон бореальної тихоокеанської зоогеографічної провінції[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до північної субтропічної зони[6].

Флора і фауна

Море багате водоростями (переважно ламінаріями, серед яких переважає Saccharina japonica), головоногими, ракоподібними, молюсками та особливо синьо-зеленими водоростями, які цвітуть влітку і вносять свій внесок у колір води. Наприклад, тільки в Китаї вилов морських водоростей у цьому районі 1979 року досяг 1,5 мільйона тонн. Загальна чисельність видів морської флори і фауни збільшується на південь і вказує на високу продуктивність моря. Кілька нових для науки видів бичків були недавно виявлені в Жовтому морі[7].

Південна частина Жовтого моря, включаючи усе західне узбережжя Кореї, містить смугу припливних мілин шириною 10 км, загальна площа якої становить 2850 км², а глибина — від 4 до 10 м. Ці мілини складаються з високопродуктивних відкладень із багатою донною фауною і мають велике значення для мігруючих куликів[8]. Дослідження показують, що цей район є найважливішим для перелітніх птахів при міграції на північ, його використовують, як мінімум, два мільйони птахів, і близько половини з них використовують його і для міграції на південь[9][10].

Біорізноманіття океанічної мегафауни, як-от морські ссавці, морські черепахи і велика риба, в наш час різко скоротилося не тільки через забруднення, але і за рахунок полювання, та, у першу чергу, японського китобійного промислу[11].

Впадають річки

Порти

Катастрофи

Примітки
  1. Limits of Oceans and Seas (вид. 3rd). International Hydrographic Organization. 1953. Процитовано 7 лютого 2010.
  2. Жёлтое море / Энциклопедия «Вокруг света»
  3. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  4. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  5. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  6. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  7. esa. Earth from Space: The Yellow Sea of China.
  8. Maurice L. Schwartz (2005) Encyclopedia of coastal science, ISBN 1-4020-1903-3 p.60
  9. Barter, M.A. (2002). Shorebirds of the Yellow Sea – importance, threats and conservation status. Wetlands International Global Series Vol. 9. International Wader Studies Vol. 12. Canberra ISBN 90-5882-009-2
  10. Barter, M.A. (2005). Yellow Sea – driven priorities for Australian shorebird researchers. pp. 158–160 in: "Status and Conservation of Shorebirds in the East Asian – Australasian Flyway". Proceedings of the Australasian Shorebird Conference, 13–15 December 2003, Canberra, Australia. International Wader Studies 17. Sydney.
  11. Weller, D. (2002). The western gray whale: a review of past exploitation, current status and potential threats 4 (1). J. Cetacean Res. Manage. с. 7–12. Процитовано 10 березня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.