Габріель Тард

З біографії

У 1893-96 р. очолював відділ у Міністерстві юстиції. З 1900 р. — професор нової філософії в Коллеж де Франс. Значний вплив на розвиток політичної психології, а зокрема теорії лідерства і поведінки соціальних груп зробила його концепція наслідування, яка розкривається у працях вченого — «Соціальна логіка», «Соціальні закони», «Думка і натовп». Наслідування реалізується у формі звичаїв і моди, при засвоєнні яких відбувається соціалізація індивіда. У результаті наслідування виникають групові й суспільні цінності й норми. Аналізуючи ефект натовпу, констатував, що індивід у натовпі має такі властивості, як надмірна збудженість, втрата свідомого контролю й індивідуальності.

Концепція Тарда

Основна теза концепції Тарда полягає в тому, що соціальні явища є психічними за своєю природою. Вчений порівнював суспільство з мозком, клітиною якого є індивідуальний мозок. Суспільні відносини Г.Тард зводив до відносин між індивідами. Взаємодію індивідів він тлумачить як циркуляцію бажань або ідей, що проявляються у формі:

  • репетиції або імітації;
  • опозиції;
  • адаптації або винаході.

Думка одного повторюється іншими (імітація), зіштовхуючись думки утворюють опозиції, нарешті ідеї або взаємознищуються, або синтезуються (адаптація або винахід). Синтез ідей є джерелом соціального руху. Основними процесами соціального розвитку, вчений вважав винахід і наслідування. Всі досягнення цивілізації, стверджував Тард, — результат діяльності видатних особистостей; послідовники (величезну більшість) наслідують вождя, творчу особистість. Великий лідер — «найбільша випадковість, вихідне джерело соціального розвитку». Він впливає на послідовників через гіпнотичний вплив. Послідовники третируються мислителем як «натовп». Суспільний прогрес досягається завдяки лідерам-винахідникам, що переборюють відсталість маси-натовпу[6].

Соціально-політичний рух, згідно з Тардом, здійснюється за схемою:

  1. лідер-новатор бореться з відсталістю натовпу;
  2. натовп захоплюється нововведенням;
  3. натовп слухняно йде за лідером, наслідуючи йому.

Щоб мати успіх у натовпу, лідер повинен «бити по його нервах»; удавана єдність юрби — просто сліпе наслідування лідерові; без лідера натовп — обезголовлене чудовисько, що не може самостійно діяти; натовп часто захоплюють «не обранці, а покидьки», натовп не міркує, він вірить лідерові, перебуває під його чарівністю, він нехтує слабким лідером й рабськи підкорюється сильному.[6]

Див. також

Примітки
  1. Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  2. autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Тард Габриель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Список професорів Колеж де Франс
  6. (рос.) Политическая психология. Учебное пособие для высшей школы. — М., «Деловая книга», 2001,, 2001.-836с., с.314-339.

Джерела
  • (рос.) Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. — Екатеринбург: «Деловая книга», 2001. — 477 с., с.234-328.
  • (рос.) Мнение и толпа // Психология толпы. — М., Институт психологии РАН — Издательство КСП (Библиотека социальной психологии), 1999.

Стаття щодо концепції Габріеля Тарда:

  • Якубіна В. Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук», КНУ ім. Тараса Шевченка — К. : 2007. — № 12-13. — С. 194—197.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.