Гагуа Григорій Афанасійович

Григорій Афанасійович Гагуа (нар. 4 грудня (17 грудня) 1915(19151217), Поті, Російська імперія 7 серпня 2001, Кобулеті, Аджарія, Грузія) — радянський футболіст, півзахисник і захисник. Заслужений майстер спорту.

Григорій Гагуа
Особисті дані
Народження 4 (17) грудня 1915(1915-12-17)
  Поті, Російська імперія
Смерть 7 серпня 2001(2001-08-07) (85 років)
  Кобулеті, Грузія
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник, захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1936–1950  «Динамо» (Тбілісі) 161 (2)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1954  «Динамо» (Тбілісі)
1958  «Динамо» (Тбілісі)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивна кар'єра

На початку футбольної кар'єри виступав за команди з рідного міста Поті — «Водник» (1930—1932) і «Динамо» (1933—1934). Один сезон захищав кольори футбольного колективу тбіліського університету.

Своєю грою привернув увагу керівництва тбіліського «Динамо», у складі якого виступав до 1950 року. У першій першості серед клубних команд «динамівці» стали переможцями групи «Б» і здобули путівку до еліти радянського футболу.

1937 року грав у фіналі кубка СРСР (поразка від московських «одноклубників» з рахунком 2:5). У липні брав участь у двох матчах проти збірної Країни Басків: у складі «Динамо» (0:2) і збірної Грузії (1:3). У суперників тричі відзначився Ісідро Лангара, учасник чемпіонату світу 1934 року.

Наступного сезону виконав норматив на звання «Майстер спорту». Віце-чемпіон країни 1939 і 1940 років. Вдруге грав у фіналі кубка СРСР 1946 року, але знову його команда поступилася московському клубові. Цього разу, у додатковий час, сильнішим виявився «Спартак» (2:3). Третій призер чемпіонатів 1946 і 1947 років.

1948 року отримав почесне спортивне звання «Заслуженний майстер спорту» (разом з одноклубниками Віктором Панюковим, Арчілом Кікнадзе і Сергієм Шудрою). За 11 сезонів провів 155 матчів в елітному дивізіоні, відзначився забитими м'ячами у ворота ленінградського «Зеніта» і команди «Крила Рад» з Куйбишева. У кубку СРСР провів 23 матчі.

З 1951 року — на тренерськй роботі. У серпні 1954 року змінив на посаді керманича тбіліського «Динамо» Бориса Пайчадзе. Сезон команда завершила на восьмій позиції (серед 12 учасників). На початку 1958 року, вдруге очолив «динамівців», але вже в квітні передав свої повноваження Василю Соколову. В наступні роки працював з молодими футболістами в столиці Грузії.

Досягнення

  • Другий призер чемпіонату СРСР (2): 1940, 1939
  • Третій призер чемпіонату СРСР (2): 1946, 1947
  • Фіналіст кубка СРСР (2): 1937, 1946

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Ліга Ігри Голи Ігри Голи
1936 «Динамо» ТбД-2 6010
«Динамо» ТбД-1 30
1937 «Динамо» ТбД-1 11070
1938 «Динамо» ТбД-1 90
1939 «Динамо» ТбД-1 22030
1940 «Динамо» ТбД-1 181
1944 «Динамо» Тб 10
1945 «Динамо» ТбД-1 11010
1946 «Динамо» ТбД-1 18050
1947 «Динамо» ТбД-1 20120
1948 «Динамо» ТбД-1 25030
1949 «Динамо» ТбД-1 160
1950 «Динамо» ТбД-1 20
Усього за кар'єруД-11552230
Д-260

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.