Панюков Віктор Порфирович

Віктор Порфирович Панюков (нар. 24 березня 1918, Баку пом. 11 листопада 1972, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський футболіст, нападник і півзахисник. Заслужений майстер спорту.

Віктор Панюков
Особисті дані
Народження 24 березня 1918(1918-03-24)
  Баку
Смерть 11 листопада 1972(1972-11-11) (54 роки)
  Тбілісі
Зріст 173 см
Громадянство  СРСР
Позиція нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1938–1939  «Локомотив» (Тбілісі) 28 (12)
1940–1952  «Динамо» (Тбілісі) 194 (39)
1941  «Динамо» (Тбілісі) 8 (6)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1956  «Нафтовик» (Баку) 5
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Спортивна кар'єра

На початку футбольної кар'єри виступав за п'ятигорський «Спартак» (1936), смоленські команди БЧА[1] (1937) і «Динамо» (1938). Протягом двох сезонів був гравцем «Локомотива» зі столиці Грузії. 1939 року «залізничники» завершили чемпіонат у «групі Б» на другій позиції, а Віктор Панюков став найрезультативнішим гравцем команди — 10 забитих м'ячів[2].

Своєю грою привернув увагу керівництва тбіліського «Динамо», кольори якого захищав до 1952 року. Універсальний гравець з широким діапазоном дій, володів потужним ударом. У першому сезоні «динамівці» стали віце-чемпіонами, а Панюков відразу став гравцем основного складу.

Продовжував виступати за грузинську команду і після війни. 1946 року грав у фіналі кубка СРСР проти московського «Спартака» (поразка 2:3). У чемпіонатах СРСР здобув дві срібні і три бронзові нагороди.

1948 року отримав почесне спортивне звання «Заслуженний майстер спорту» (разом з одноклубниками Григорієм Гагуа, Арчілом Кікнадзе і Сергієм Шудрою). На час завершення виступів, рекордсмен команди за кількістю проведених ігор в еліті радянського футболу — 194 матчі (39 голів).

1956 року очолював бакинський «Нафтовик» (п'яте місце у другій зоні «класу Б»)[3]. Працював тренером у батумському «Динамо» та юнацьких командах Тбілісі.

Досягнення

  • Другий призер чемпіонату СРСР (2): 1940, 1951
  • Третій призер чемпіонату СРСР (3): 1946, 1947, 1950
  • Фіналіст кубка СРСР (1): 1946

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Ліга Ігри Голи Ігри Голи
1938 «Локомотив» ТбД-1 62
1939 «Локомотив» ТбД-2 2210
1940 «Динамо» ТбД-1 226
1941 «Динамо» ТбД-1 86
1944 «Динамо» Тб 10
1945 «Динамо» ТбД-1 176
1946 «Динамо» ТбД-1 211031
1947 «Динамо» ТбД-1 24420
1948 «Динамо» ТбД-1 25731
1949 «Динамо» ТбД-1 28531
1950 «Динамо» ТбД-1 24130
1951 «Динамо» ТбД-1 23020
1952 «Динамо» ТбД-1 100
Усього за кар'єруД-120847173
Д-22210

Примітки

  1. Повна назва — Будинок Червоної Армії.
  2. Чемпіонат СРСР 1939 року («група Б»). «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
  3. Чемпіонат СРСР 1956 року («клас Б»). «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 24 березня 2016.[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.