Газгольдер

Газго́льдер (від англ. gas holder) — стаціонарне газосховище — резервуар для накопичення і зберігання газу. Може бути зроблений з металу, гуми чи бетону. Історичні газгольдери могли будуватися з каменю[1]

Газгольдер

За принципом роботи розрізнюють газгольдери змінного і постійного об'єму.

Циліндричний газгольдер

За формою — сферичні і циліндричні.

Газгольдери змінного об'єму поділяються на мокрі і сухі.

«Мокрі» — з водяним басейном і рухомим дзвоном, під яким збирається газ; «сухі» — з металевим поршнем або гнучкою мембраною. Працюють при тиску до 4 кПа, величина якого залишається практично незмінною в процесі наповнення або випорожнення газгольдерів. Мокрі газгольдери являють собою вертикальну конструкцію, виконану з двох-трьох рухомих ланок, верх. пересувної частини (дзвону) і стаціонарної нижньої (водяного басейну). Об'єм мокрих газгольдерів 100—30 000 м³, сухих — до 110 000 м³.

Газгольдери змінного об'єму в Україні практично не застосовуються; поширені в країнах Західної Європи і США. Газгольдери постійного об'єму працюють при тиску 4 кПа — 3 МПа, величина якого, на відміну від газгольдерів першого типу, змінюється в процесі їх наповнення і випорожнення. Виконуються сферичними і циліндричними (горизонтальними або вертикальними). Об'єм перших 300—4000 м³ (діаметр 9—20 м), других — 50-270 м³ (діаметр 3,2 м).

Газгольдери бувають низького типу і високого типу, де газ зберігається під тиском 0,7…3 МПа.

Газгольдер застосовують у хімічній, нафтовій і газовій промисловості.

Застосування газгольдерів не вирішує завдання накопичення великих кількостей газу, потрібних для вирівнювання значних сезонних коливань у споживанні газу. Вони можуть відігравати роль буферної ємності лише при добових, незначних коливаннях в подачі газу споживачам: вночі заповнення газгольдерів, вдень ‒ спорожнення при постійній продуктивності магістрального газопроводу.