Газова атака в Халабджі

Газова атака в Халабджі — застосування іракською владою 16 17 березня 1988 року хімічної зброї проти цивільного населення міста Халабджа на території Іракського Курдистану, що лежить у безпосередній близькості від кордону з Іраном, після захоплення міста іранськими військами і союзними їм іраксько-курдськими загонами пешмерга в ході ірано-іракської війни. При цьому 16—17 березня 1988 р. авіація Іраку піддала місто хімічному бомбардуванню з використанням різних отруйних речовин: іприту, зарину, табуну, газу VX. Кількість жертв, які належали майже всі до мирного населення, становила, за різними оцінками, від декількох сотень до семи тисяч осіб; зазвичай наводяться цифри  — п'ять тисяч загиблих і двадцять тисяч постраждалих. Серед загиблих особливо великий відсоток дітей, оскільки щільність використаних газів більша за густину повітря, тому газ стелився по землі.

Могили жертв газової атаки в Халабджі.

Спочатку події в Халабджі не спричинили великого міжнародного резонансу, оскільки в ірано-іракському конфлікті симпатії багатьох країн і міжнародних організацій схилялися в бік Іраку. Фотографії численних жертв, головним чином жінок і дітей, з'явилися переважно в іранській пресі. В ряді заяв офіційних осіб США відповідальність за хімічні бомбардування Халабджі покладалася на іранську сторону. Незалежні розслідування початку 1990-х років, проведені Human Rights Watch та іншими організаціями, зробили версію про іракську відповідальність за бомбардування основною. Епізод з бомбардуваннями Халабджі включений в обвинувальний висновок у справі Саддама Хуссейна в слуханнях Іракського особливого трибуналу. Крім того, 23 грудня 2005 відбулося рішення суду в Нідерландах, який засудив до 15 років в'язниці Франса ван Анраата, голландського бізнесмена, який в 19841989 роках постачав до Іраку сировину для виготовлення хімічної зброї, — в ухвалі суду бомбардування Халабджі визнаються злочином режиму Хусейна.

Газова атака в Халабджі вважається складовою частиною так званого плану Аль-Анфаль — плану дій уряду Іраку проти курдської меншини, в рамках якого в 19861989 роках вчинялися інші злочинні дії, в тому числі хімічні бомбардування курдських сіл у квітні 1987 р. Безпосередньо керував операцією двоюрідний брат Саддама Хусейна Алі Хасан аль-Маджид, який після Халабджі дістав прізвисько «Хімічний Алі».

17 січня 2010 року він був визнаний іракським судом винним у бомбардуванні Халабджі і Анфаль і засуджений до смертної кари через повішення (це був уже четвертий його смертний вирок). Був повішений через кілька днів, 25 січня[1]. Сторона потерпілих опротестувала вирок на тій підставі, що в ньому газова атака була визнана актом геноциду, і в березні 2010 р. іракський Верховний суд офіційно визнав подію актом геноциду[2].

Див. також

  • Іракські хімічні атаки проти Ірану

Примітки

Література

  • Joost R. Hiltermann, A Poisonous Affair: America, Iraq, and the Gassing of Halabja (2007) ISBN 0-521-87686-9
  • Michael J. Kelly, Ghosts of Halabja: Saddam Hussein & the Kurdish Genocide (2008) ISBN 0-275-99210-1
  • Samantha Power, A Problem from Hell: America and the Age of Genocide (2003) ISBN 0-06-054164-4
  • Lawrence Potter, Gary Sick, Iran, Iraq, and the Legacies of War (2004) ISBN 1-4039-6450-5

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.