Газорідинна хроматографія

Га́зоріди́нна хроматогра́фія (рос. газожидкостная хроматография, англ. gas-liquid chromatography, нім. Gasflüssigkeits-Chromatographie f) — метод розділення й аналізу сумішей газо- або пароподібних речовин, заснований на їх різній розчинності в тонкому шарі рідини, нанесеної на твердий носій.

Метод газорідинної хроматографії був запропонований англійськими вченими А. Джеймсом і А. Мартіном у 1952.

Відносна похибка визначень коливається від 2 до 5 %.

Газорідинну хроматографію широко застосовують для аналізу газів, рідин і твердих речовин.