Гайвас Ярослав
Яросла́в Га́йвас (псевдо «Андрух», «Бистрий», «Камінь», «Рудий»[1]; 8 січня 1912 — 15 червня 2004, Парсипані, Нью-Джерсі) — член крайової екзекутиви ОУН.
Ярослав Гайвас | |
---|---|
| |
Народився |
8 січня 1912 Соснівка, Золочівський повіт |
Помер |
15 червня 2004 (92 роки) Парсипані, Нью-Джерсі |
Громадянство | ЗУНР → США |
Національність | українець |
Діяльність | журналіст |
Партія | ОУН (М) |
Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.[2]
Життєпис
Народився 8 січня 1912 року в с. Соколівка Золочівського повіту. (зараз Золочівський район, Львівської області).[1] Навчався в гімназії у м. Яворові та у філії Академічної гімназії у Львові. Був членом Пласту, перебував у складі 17го куреня ім. М.Драгоманова у Яворові, пізніше 7го куреня ім. Кн. Льва (Львів)[1].
Вперше був засуджений у серпні 1932 року апеляційним судом м. Львів за членство в ОУН і побиття «хруня» на 2 роки у в'язниці[1]. Наступного разу був засуджений за участь в ОУН і підготовку атентату на совєтське консульство, у липні 1934 року, також на 2 роки.
З 1937 до жовтня 1938 року входив до складу крайової екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях (КЕЗУЗ). Щоб протистояти польським погромам, у Львові 1938 року, був створений Комітет самооборони, який очолив Роман Шухевич, Ярослав Гайвас став його заступником і координатором бойових груп[3]. Осінню цього року перейшов на Закарпаття. У грудні 1938 був заарештований поляками року перебував в тюрмі Бригідки, де в тому ж часі був і Петро Башук, перебуваючи в ув'язненні Гайвас витримав 21 добу переслухання без сну і їжі[4]. Втік з тюрми червні 1939 року. Після приходу радянських військ 1939 року виїздить у Польщу, до 1940 року був комендантом табору українських біженців у Закопаному[1]. В цей час Гайвас бере участь у вишколі організованому для навчання групи, відповідальної за організацію. СБ ОУН, по завершенню вишколу (що майже співпало з розколом єдиної ОУН) перейшов на позиції А.Мельника[5][6]. У вересні 1940 року входить до складу екзекутиви ОУН (Мельника) в Польщі (Генеральна губернія)[7].
В часі нацистсько-радянської війни — в 1941 році є керівником південної похідної групи[7]. В грудні 1941 брав участь у виробленні нової тактичної лінії ОУН на центральних та східних українських землях, проживає у Києві, після арешту Олега Ольжича — керівник Проводу Центрального Сходу України[8].
Протягом 1944–1945 років — виконувач обов'язків провідника, з 1946 року очолював референтуру по зв'язках з краєм, по тому — розвідку ОУН (М).
1950 року емігрує до США, де продовжував виконувати обов'язки члена проводу ОУН був виконавчим секретарем УККА[1].
Займається журналістикою, березнем 1980 року увійшов до редакційного складу «Свободи», два роки був щоденним редактором, кореспондентом газети «Шляха перемоги»[7].
Праці
Виходили друком його книги спогадів:
Примітки
- 23-2008_Page-13-1. www.infoukes.com. Процитовано 22 січня 2020.
- Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
- ПОСІВНИЧ, МИКОЛА. [http:// ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН У 1923—1938 РР.]. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/65003/11-Posivnych.pdf?sequence=1 (українська). Процитовано 22.01.2020.
- Дарія Ребет: єдина жінка – член Проводу ОУН. АРГУМЕНТ. Процитовано 22 січня 2020.
- Організатор Служби Безпеки ОУНб. Український погляд (укр.). Процитовано 22 січня 2020.
- ГУМЕНЮК, Богдан ГЛІБЧУК, Василь. Організатор Служби Безпеки ОУНб. ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 22 січня 2020.
- Гайвас Ярослав. www.hrono.ru. Процитовано 22 січня 2020.
- Гайвас Ярослав | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 22 січня 2020.
Посилання
- Лисенко О. Є. Гайвас Ярослав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 18. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Зіновій Книш. Якщо завтра війна.
- Хронос (рос.)
- Воля ціни не має
- Свобода — 2004
- ЕСУ