Гайвас Ярослав

Яросла́в Га́йвас (псевдо «Андрух», «Бистрий», «Камінь», «Рудий»[1]; 8 січня 1912 — 15 червня 2004, Парсипані, Нью-Джерсі) — член крайової екзекутиви ОУН.

Ярослав Гайвас
Народився 8 січня 1912(1912-01-08)
Соснівка, Золочівський повіт
Помер 15 червня 2004(2004-06-15) (92 роки)
Парсипані, Нью-Джерсі
Громадянство  ЗУНР →  США
Національність українець
Діяльність журналіст
Партія ОУН (М)

Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.[2]

Життєпис

Народився 8 січня 1912 року в с. Соколівка Золочівського повіту. (зараз Золочівський район, Львівської області).[1] Навчався в гімназії у м. Яворові та у філії Академічної гімназії у Львові. Був членом Пласту, перебував у складі 17го куреня ім. М.Драгоманова у Яворові, пізніше 7го куреня ім. Кн. Льва (Львів)[1].

Вперше був засуджений у серпні 1932 року апеляційним судом м. Львів за членство в ОУН і побиття «хруня» на 2 роки у в'язниці[1]. Наступного разу був засуджений за участь в ОУН і підготовку атентату на совєтське консульство, у липні 1934 року, також на 2 роки.

З 1937 до жовтня 1938 року входив до складу крайової екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях (КЕЗУЗ). Щоб протистояти польським погромам, у Львові 1938 року, був створений Комітет самооборони, який очолив Роман Шухевич, Ярослав Гайвас став його заступником і координатором бойових груп[3]. Осінню цього року перейшов на Закарпаття. У грудні 1938 був заарештований поляками року перебував в тюрмі Бригідки, де в тому ж часі був і Петро Башук, перебуваючи в ув'язненні Гайвас витримав 21 добу переслухання без сну і їжі[4]. Втік з тюрми червні 1939 року. Після приходу радянських військ 1939 року виїздить у Польщу, до 1940 року був комендантом табору українських біженців у Закопаному[1]. В цей час Гайвас бере участь у вишколі організованому для навчання групи, відповідальної за організацію. СБ ОУН, по завершенню вишколу (що майже співпало з розколом єдиної ОУН) перейшов на позиції А.Мельника[5][6]. У вересні 1940 року входить до складу екзекутиви ОУН (Мельника) в Польщі (Генеральна губернія)[7].

В часі нацистсько-радянської війни — в 1941 році є керівником південної похідної групи[7]. В грудні 1941 брав участь у виробленні нової тактичної лінії ОУН на центральних та східних українських землях, проживає у Києві, після арешту Олега Ольжича — керівник Проводу Центрального Сходу України[8].

Протягом 1944–1945 років — виконувач обов'язків провідника, з 1946 року очолював референтуру по зв'язках з краєм, по тому — розвідку ОУН (М).

1950 року емігрує до США, де продовжував виконувати обов'язки члена проводу ОУН був виконавчим секретарем УККА[1].

Займається журналістикою, березнем 1980 року увійшов до редакційного складу «Свободи», два роки був щоденним редактором, кореспондентом газети «Шляха перемоги»[7].

Праці

Виходили друком його книги спогадів:

  • 1964 — «Коли кінчається епоха»,
  • 1972 — «Воля ціни не має».

Примітки
  1. 23-2008_Page-13-1. www.infoukes.com. Процитовано 22 січня 2020.
  2. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.
  3. ПОСІВНИЧ, МИКОЛА. [http:// ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В УВО-ОУН У 1923—1938 РР.]. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/65003/11-Posivnych.pdf?sequence=1 (українська). Процитовано 22.01.2020.
  4. Дарія Ребет: єдина жінка – член Проводу ОУН. АРГУМЕНТ. Процитовано 22 січня 2020.
  5. Організатор Служби Безпеки ОУНб. Український погляд (укр.). Процитовано 22 січня 2020.
  6. ГУМЕНЮК, Богдан ГЛІБЧУК, Василь. Організатор Служби Безпеки ОУНб. ukrnationalism.com (uk-ua). Процитовано 22 січня 2020.
  7. Гайвас Ярослав. www.hrono.ru. Процитовано 22 січня 2020.
  8. Гайвас Ярослав | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 22 січня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.