Галаган Володимир Дмитрович

Народився 1970 року в місті Одеса. Учасник війни в Афганістані; до 1990 року служив у морській піхоті в Севастополі. Займався обладнанням котельних, теплопунктів.

Після окупації Криму ходив у військкомат, але через вік його не взяли. Коли в Одесі почали діяльність проросійські колаборанти, прийшов у місцевий осередок «Правого сектора»; доброволець, командир 1-ї роти, заступник командира батальйону 8 ОБ «Аратта» УДА. На фронті з серпня 2014 року, воював у Пісках (позиція «Небо»), під Маріуполем — Водяне, Широкине, Гнутове; неодноразово виконував завдання із розвідки у «сірій зоні».

20 лютого 2016 року поблизу Широкиного разом з бійцями 54-ї бригади провів успішну операцію, в результаті якої було полонено 8 терористів і 3 знищено. За 4 роки на передовій переніс 11 поранень і контузій, зазнав травми хребта, витягуючи на собі побратима.

Засновник та керівник ГО «Аратта-Одеса». Після травмування хребта та лікування у різних медичних закладах, в лікарні Дніпра діагностували онкологічне захворювання хребта; лікувався в Київському центрі раку, по тому у Одесі, проходив курс хіміотерапії. Помер 14 червня 2018 року в реанімації одеської лікарні.

17 липня 2018-го після прощання в Одеському будинку офіцерів похований на Західному кладовищі, Алея Героїв.

Без Володимира лишилась дружина, дві доньки, син 1995 р.н. (також служить в УДА), і онук.

• Народний Герой України (16.12.2017)
• медалі «За жертовність і любов до України»
• «За оборону Донбасу»
• «За оборону Маріуполя»
• «За мужність та добровольчий чин»
• відзнаки «Лицарський хрест родини Мазеп»
• «За оборону рідної держави»
• почесний знак «Маріуполь. Відстояли — Перемогли»

• Галаган Володимир Дмитрович // Книга пам'яті