Галагуза Олена Володимирівна

Народилась 27 лютого в Житомирі. 1 вересня 1992 року пішла до першого класу гуманітарної гімназії № 23 міста Житомир, яку закінчила із «Золотою медаллю» в 2002 році.

В 2002 році вступила до Житомирського державного університету ім. Івана Франка в Інститут іноземної філології, котрий закінчила з відзнакою в 2007 році, за освітньо-кваліфікаційним рівнем — спеціаліст. Вільно володіє українською, російською, англійською мовами, на розмовному рівні — польською та німецькою.

Поєднувала навчання з роботою, працюючи кореспонденткою обласних газет «РІО-Інтер» (2002-03) та «Вільне слово» (2002-04). З 2004 по 2007 роки працювала заступницею головного редактора — випусковим редактором всеукраїнського видання «Громадський вектор». Після закінчення вишу працювала помічницею у прес-службі голови Житомирської ОДА (2007), згодом — журналісткою тижневика «Субота» (2007—2010) та кореспонденткою «Газети по-українськи» (від 2007 р.).

Від 2010 до 2012 року — журналістка житомирської ТРК «Союз-ТВ»[3], в 2012-13 роках — телестудії «Ц», програми якої виходили на каналі «Тоніс».

Учасниця чемпіонату Житомирської області з пауерліфтингу 2021 року, де перемогла у своїй ваговій категорії та посіла третє місце в абсолютному заліку[4].

Учасниця Помаранчевої революції 2004 року. Перебувала в різних громадських організаціях, серед яких, зокрема, «Молодий Рух Житомирщини», обласне відділення «Міжнародне товариство прав людини». Випускниця школи юних політиків.

Автор викривальних матеріалів про житомирських можновладців[5].

4 вересня 2017 року, через незгоду з бездіяльністю Національної спілки журналістів України, публічно заявила про вихід з організації[6].

Ініціаторка відновлення пам'ятних дощок О.Ольжичеві на вулиці Ольжича[7] та біля вхідної брами Подільської церкви в Житомирі, пам'ятної дошки Миколі Сціборському на вулиці Миколи Сціборського, член комісії з проведення конкурсу на встановлення пам'ятника О.Ольжичу[8] в Житомирі.

Активістка руху «Дружні до малят» на Житомирщині[9][10], пропагує годування малюків грудьми[11].

На місцевих виборах 2015 року обрана депутатом Житомирської обласної ради[12], голова постійної комісії з гуманітарних питань.

Одна з ініціаторів припинення фінансування проросійських ветеранських організацій на Житомирщині та передачі майна обласної громади в їх безоплатне користування[13][14]. Наслідком стало значне зменшення та, за деякими статтями витрат, припинення фінансування[15].

Кандидатка в депутати Житомирської обласної ради на місцевих виборах 2020 року[2].

• Диплом за І місце у житомирському міському конкурсі «Журналіст року» серед журналістів телебачення.
• Переможець у номінації «За найкраще розкриття проблем у сфері спорту» у ХІ Всеукраїнському конкурсі-фестивалі телевізійних спортивних програм «Світ спорту»[16].
• Грамота Проводу Українських Націоналістів за заслуги перед Українським Націоналістичним Рухом і Організацією Українських Націоналістів[17].
• Почесна грамота Житомирської облдержадміністрації за багаторічну сумлінну працю, значний внесок у висвітлення діяльності органів влади і місцевого самоврядування, розвиток інформаційної сфери Житомирщини, високий професіоналізм та з нагоди Дня журналіста.
• Почесна грамота Житомирської облдержадміністрації за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у реалізацію державної політики в області щодо пропаганди та запровадження здорового способу життя, творчого і патріотичного виховання молоді, високий професіоналізм та з нагоди Дня молоді.
• Подячний лист від Віцепрем'єр-міністра України Олександра Сича за організацію заходів з нагоди 70-ї річниці від загибелі О.Ольжича — українського державника, вченого, поета, націоналіста.
• Подяка виконавчого комітету Житомирської міської ради за внесок в популяризацію героїв національно-визвольних змагань[18].