Галактики з низькою поверхневою яскравістю

Галактики з низькою поверхневою яскравістю (англ. low-surface-brightness galaxy чи англ. LSB galaxy) — дифузні галактики з яскравістю поверхні, яка при спостереженні з Землі, принаймні на одну зоряну величину нижча за яскравість звичайного нічного неба. Прийнято, але не жорстко, вважати, що до них належать галактики, яскравість яких становить менше +23 абсолютної зоряної величини на квадратну кутову секунду в системі UBV.

Зображення NGC 45, спіральної галактики із низькою поверхневою яскравістю, зроблене GALEX.

UGC 477 розташована на відстані понад 110 мільйонів світлових років у сузір'ї Риби.[1]

Характеристики

Більшість відомих таких галактик мають такі характеристики:

це карликові галактики;
більшість їх баріонної матерії є нейтральним водневим газом, а не зорями;
понад 95 % їх маси може становити небаріонна темна матерія;
у таких галактиках не спостерігалися наднові.

Виміри кривої обертання вказують на надзвичайно високе співвідношення маси до світності, тобто зорі та газ, що випромінюють, становлять лише невелику частину маси такої галактики. У центрах галактик із низькою поверхневою яскравістю не помічено великих ущільнень зір, на відміну від, наприклад, балджів звичайних спіральних галактик. Тому припускається, що навіть в їх центрах домінує темна матерія, і це робить їх дуже цікавими для досліджень темної матерії^{[джерело?]}.

На відміну від галактик із високою поверхневою яскравістю, галактики з низькою поверхневою яскравістю є ізольованими галактиками поля, розташованими на ділянках, де відсутні інші галактики. Відповідно, у своєму минулому, вони мали менше припливних взаємодій чи злиттів з іншими галактиками, що могло б спричинити збільшення зореутворення. Це вважається одним з пояснень малої кількості зір.

Теоретичне припущення про існування галактик із низькою поверхневою яскравістю було висловлено 1976 року Майком Діснеєм^{[джерело?]}.

Першою підтвердженою галактикою з низькою поверхневою яскравістю стала Малін 1, відкрита 1986 року. Вона ж стала першою підтвердженою гігантською галактикою з низькою поверхневою яскравістю. На час відкриття, вона була найбільшою відомою спіральною галактикою (за вимірами перетину).[2][3]

Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю

Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю є одними з найбільш масивних відомих спіральних галактик у Всесвіті[4] Вони мають дуже тьмяні зоряні диски, які багаті на нейтральний водень, але бідні на зореутворення, а тому мають низьку поверхневу яскравість. Такі галактики часто мають яскраві балджі, в яких можуть розташовуватись активні ядра галактик низької яскравості. Гігантські галактики з низькою поверхневою яскравістю, як правило, є ізольованими системами, які рідко контактують з іншими галактиками.

Приклади

Андромеда V
IC 10
NGC 45
Ерідан II
Малін 1, прототип цього виду галактик[2]
Малін 2[2]
Карликова галактика Фенікса
Карликова неправильна галактика Стрільця
Секстант A
Секстант B
галактика Вольф-Ландмарк-Мелотт
UGC 477
UGC 1382 спочатку вважалась еліптичною галактикою, але пізніше в ній було виявлено рукави з низькою поверхневою яскравістю. Ця галактика розташована значно ближче до Землі, ніж прототип — Малін 1[5].

Див. також

Ультра дифузна галактика

Джерела

Hiding in the night sky. Процитовано 4 квітня 2016.
Scientific American, «The Ghostliest Galaxies», GD Bothun, Vol. 276, No. 2, February 1997, pp.40-45, Bibcode: 1997SciAm.276b..40B
Ken Crosswell, «Malin 1: A Bizarre Galaxy Gets Slightly Less So», 22 January 2007
Mousumi Das (March 2013). Giant Low Surface Brightness Galaxies: Evolution in Isolation. Journal of Astrophysics and Astronomy. Bibcode:2013JApA...34...19D. arXiv:1310.6495. doi:10.1007/s12036-013-9166-8.
Surprise: Small elliptical galaxy actually a giant disk. 11 липня 2016. Процитовано 12 липня 2016.

K. O'Neil, The HI Content and Extent of Low Surface Brightness Galaxies — Could LSB Galaxies be Responsible for Damped Ly-alpha Absorption?. For publication in Extragalactic Gas at Low Redshift, by Mulchaey, et al., eds (2001).
S.D. Rosenbaum and D.J. Bomans, The environment of Low Surface Brightness Galaxies. Astronomy & Astrophysics Letters, 422, 5-8 (2004).
A.J. Barth, A normal stellar disk in the galaxy Malin 1. Astronomical Journal 133, 1085—1091 (2007).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Hiding in the night sky. Процитовано 4 квітня 2016.

[SciAm-1997-02-2] Scientific American, «The Ghostliest Galaxies», GD Bothun, Vol. 276, No. 2, February 1997, pp.40-45, Bibcode: 1997SciAm.276b..40B

[Crosswell-2007-01-22-3] Ken Crosswell, «Malin 1: A Bizarre Galaxy Gets Slightly Less So», 22 January 2007

[Das-4] Mousumi Das (March 2013). Giant Low Surface Brightness Galaxies: Evolution in Isolation. Journal of Astrophysics and Astronomy. Bibcode:2013JApA...34...19D. arXiv:1310.6495. doi:10.1007/s12036-013-9166-8.

[5] Surprise: Small elliptical galaxy actually a giant disk. 11 липня 2016. Процитовано 12 липня 2016.