Галинська Ірина Львівна

Іри́на Льві́вна Гали́нська (уроджена Шмарук; 3 травня 1928, Київ — 29 січня 2017[1], Москва) — радянський і російський філолог, доктор філологічних наук, керівник Відділу культурології Центру гуманітарних науково-інформаційних досліджень[2] ІНІСН РАН[3], головний редактор видання «Культурологія. Дайджест»[4] (з 1996), член редколегії видання РДБ «Культура. Культурологія».

Галинська Ірина Львівна
рос. Ири́на Льво́вна Гали́нская
Народилася 3 травня 1928(1928-05-03)
Київ, Українська СРР, СРСР
Померла 29 січня 2017(2017-01-29) (88 років)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність філологиня
Alma mater Філологічний факультет Київського університету
Заклад Інститут наукової інформації з суспільних наук РАН
Ступінь доктор філологічних наук
У шлюбі з Галинський Аркадій Романович
Нагороди

Особ. сторінка ilgalinsk.narod.ru
 Галинська Ірина Львівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 3 травня 1928 року в Києві. З відзнакою закінчила відділення романо-германської філології філологічного факультету Київського державного університету (КДУ).

  • 1972 — кандидатська дисертація на тему «Дев'ять оповідань» і повісті про сім'ю Гласс Дж. Д. Селінджера.
  • 1986 — докторська дисертація на тему «Художньо-філософські основи і сугестивність літературного твору».

Наукова діяльність

Довгі роки займалася аналізом романів зарубіжних і російських письменників XX століття, а також перекладами російською багатьох іноземних творів, наприклад, «Над прірвою в житі» Селінджера і продовження роману «Увечері в житі. 60 років по тому» (2009, автор Фредрік Колтінг, псевдонім Дж. Д. Каліфорнія). Крім того, вивчала питання прихованого символізму у прозі Селінджера, Булгакова і кількох інших письменників.

Родина

З 1953 року і до кінця життя була дружиною Аркадія Галинського, відомого радянського і російського спортивного журналіста, коментатора, телеведучого і аналітика спорту.

  • Онук Олександр Піперскі — лінгвіст і популяризатор науки, лауреат премії «Просвітитель» 2017 року.

Вибрані публікації
  • «Философские и эстетические основы поэтики Дж. Д. Сэлинджера» (1972),
  • «Загадки известных книг» (1986),
  • «Эстетические воззрения П. А. Флоренского» (1991),
  • «Льюис Кэрролл и загадки его текстов» (1995),
  • "Ключи к роману Маргарет Митчелл «Унесенные ветром» (1997),
  • «Наследие Михаила Булгакова в современных толкованиях» (2003),
  • «Владимир Набоков: современные прочтения» (2005),
  • «Документальная проза Нормана Мейлера и магический мир романов Джоан Роулинг» (2013),
  • «Дж. С. Сэлинджер и М. Булгаков в современных толкованиях» (2015).

Примітки
  1. Памяти Ирины Львовны Галинской (1928-2017) (англ.). inion.ru. Процитовано 1 лютого 2017.[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  2. отдел культурологии на сайте ЦГНИИ ИНИОН РАН. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 12 грудня 2019.
  3. на сайте ИНИОН РАН. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  4. на elibrary.ru
  5. Галинская Елена Аркадьевна на сайті Філологічного факультету МДУ

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.