Галицьке озеро
Га́лицьке озеро (рос. Галичское озеро) — найбільше озеро Костромської області Росії.
| Галицьке озеро | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 58°24′23″ пн. ш. 42°17′54″ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Регіон | Костромська область | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 75,4 км² | |||
| Висота | 100 м | |||
| Глибина макс. | 5 м | |||
| Довжина | 17 км | |||
| Ширина | 6,4 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Chelsmad, Srednyayad і Svyatichkad | |||
| Витікають | Вьокса (притока Костроми)d | |||
| Площа басейну | 872 км² | |||
| Країни басейну | Росія | |||
| Інше | ||||
| Geonames | 562155 | |||
| Код ДВР Росії | 08010300111110000005789 | |||
  Галицьке озеро (Росія) | ||||
|
||||
|
| ||||
 Галицьке озеро у Вікісховищі | ||||
Гідрографія
Площа 75,4 км²[1]. Витягнуто із заходу на схід. Довжина озера — 17 км, найбільша ширина — 6,4 км, глибина до 3,5 метра. Береги плоскі, заболочені. Дно мулисте, в озері великі запаси сапропелю. Покривається льодом в кінці жовтня — початку листопада, скресає в квітні[2][3][4].
Рівень води в озері — 101 м над рівнем моря. Галицьке озеро живиться в основному ґрунтовими водами. Зі східного боку в нього впадають кілька річок, найбільші — Челсма і Середня, витікає Вьокса[5][2].
Палеогеографія
Улоговина озера утворилася понад 125 тисяч років тому при таненні льодовикових вод. У той час її розміри перевершували величину нинішнього озера[6].
Історія
В одному з рідкісних говорів жителів узбережжя Галицького озера збереглася ймовірна стара назва водойми — «Нерон»[7].
Озеро в XXI столітті
Озеро багате на рибу, проте в останні роки спостерігається тенденція до його обміління. Через мілководність 70 % площі водойми поросло заростями і замулено, що може поставити під загрозу екосистему озера[8].
Навколишня природа
Навколо знаходиться Державний природний заказник «Галицький», що включає в себе заболочені приозерні ділянки. У ньому збереглася реліктова чорна вільха, там зустрічається понад 180 видів птахів, 37 видів ссавців і 9 видів амфібій і рептилій[6].
Примітки
- Озеро Галичское / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- А. В. Измайлова. Галичское озеро // Вода России. Архівовано з джерела 9 вересня 2020
- Галичское озеро // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- Аркуш карти O-38-XIII. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1989 р. (рос.)
- Аркуш карти O-38-49-Г.
- «Чёрные дыры» Галичского района - Галич Костромской история. history.galich44.ru. Процитовано 14 травня 2020.
- Свиньин П. П. часть I, глава «Галич» // Картины России и быт разноплеменных её народов из путешествий П.П.Свиньина. — С-Петербург, 1839. — С. 170—171. (рос.)
- Г. К. Фомичева, Т. М. Колесова. Экологическое состояние Галичского озера // Костромская земля / выпуск № 3 (1995). kostromka.ru (рос.). Архів оригіналу за 20181013220743. Процитовано 20 червня 2019.
Посилання
- История рыболовства и Рыбной слободы в Галиче с конца XVIII до середины XX веков. history.galich44.ru (рос.). Архів оригіналу за 20180923233810. Процитовано 20 червня 2019. (рос.)
- Галичское озеро и его подробное описание. костромские-деревни.рф (рос.). Костромские деревни. Процитовано 20 червня 2019. (рос.)
- Фотогалерея Галичского озера. fotki.galich44.ru. Процитовано 20 червня 2019. (рос.)