Галушка Іван Пилипович

В часі голодомору 1932—1933 років осиротів, залишився з братом. Про братів турбувалося подружжя, яке перейшло жити в їхню хату після смерті батьків. У Студенці закінчив 7 класів, вчився у Бобрицькому технікумі.

Влітку 1941-го його мобілізували на збирання врожаю в Донбасі. Коли Іван повернувся в рідне село, там уже були нацисти. Через деякий час подався до партизанського загону, яким командував Володимир Кухарюк. В РА служив полковим розвідником, брав «язиків» на території Польщі. Навесні 1945 року зазнав множинних поранень, один із осколків влучив у серце.

Повернувшись із фронту, продовжив навчання у Бобрицькому сільськогосподарському технікумі. 1950 року закінчив Уманський сільськогосподарський та учительський інститути.

Протягом 1950—1957 років працював агрономом науково-дослідного господарства Уманського сільськогосподарського інституту.

У 1958—1976 роках — директор Донецької дослідної станції садівництва Українського НДІ садівництва (Опитне). За радянських часів був засуджений, 6 років відпрацював у виправному таборі.

У 1982 році Іван Пилипович та Євдокія Семенівна повернулися до Студенця. Через декілька років Євдокія Пилипівна померла.

Тішиться трьома дітьми, онуками та правнуками разом з другою дружиною Марією Прокопівною.

Зареєстровані його авторські свідоцтва, видано 18 книг по садівництву і добривах, загалом понад 100 друкованих робіт.

Наукові напрямки досліджень:

• способи внесення мінеральних добрив у зону основної діяльності кореневої системи яблуні
• вугільні породи териконів шахт на збагачувальних фабриках Донбасу як сировина для добрив.

Є автором нових видів багатокомпонентних добрив для сільськогосподарських культур.

Серед робіт:

• «Нові способи внесення мінеральних добрив у плодових садах», 1956
• «Терикони дешевих добрив», 1965
• «Періодичність плодоносіння яблуні подолана», 1967, у співавторстві
• «Використання сланцевих порід на добрива», 1970
• «Сад, город, пасіка», 1973.

• ЕСУ
• Історія селища Опитне
• Із осколком у серці