Ганькевич Анатолій Борисович

Анатолій Борисович народився в місті Миколаїв 2 січня 1912 року. Його батько Борис Васильович Ганькевич — спадковий дворянин, мати Клара Генріхівна — міщанка, лютеранського віросповідання. Анатолій рано залишився без батьків: в 1922 році померла мати, а в 1929 — і батько. Хлопчикові довелося залишити школу і стати учнем розмітника корпусного цеху на суднобудівному заводі імені 61 комунара. Згодом, без відриву від виробництва, він вступає на фабрично-заводські технічні курси — згодом вони були реорганізовані в Миколаївський суднобудівний технікум.

У 1933 році Ганькевич отримав диплом техніка-суднокорпусника і почав працювати за фахом, помічником будівельника суден. У тому ж році він вступив на вечірнє відділення до Миколаївського кораблебудівного інституту, який і закінчив в 1938 році[1].

У зв'язку з початком німецько-радянської війни, у серпні 1941 року разом з колективом заводу евакуювався спочатку в Сталінград, потім — в Горьківську область (нині — суднобудівний завод «Ока»).

Пам'ятна дошка на вул. Радянській в Миколаєві

За самовіддану працю в тилу 31 жовтня 1946 року отримує першу урядову нагороду — медаль «За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У 1945 році Анатолій Борисович повернувся до Миколаєва і приступив до роботи начальником механічного цеху заводу імені 61 комунара. За три роки йому доручили підвищити якість роботи занедбаного добудованого цеху. Під керівництвом А. Б. Ганькевича за короткий час цех почав перевиконувати план щомісяця.

З 1950 по 1959 рр. керував Суднобудівним заводом імені 61 комунара. За ці роки на заводі побудовано багато суден: ескадрений міноносець «Кмітливий», сторожові кораблі типу «Горностай» проекту 50 (всього 32 одиниці), ескадрений міноносець «Бідовий» проекту 56 (10 одиниць), китобійні судна типу «Мирний» (27 одиниць), ескадрені міноносці «Пламєнний» і «Прозорлівий» проекту 56, рятувальні судна «СС-26».

З квітня 1959 по вересень 1979 року керував Чорноморським суднобудівним заводом. Час вступу на посаду директора збігся з будівництвом китобази «Радянська Україна» — промислового судна, здатного за добу переробляти 75 китів. Незабаром, раніше наміченого терміну, побудовано іншу таку ж китобазу — «Радянська Росія». Колектив заводу пишався будівництвом науково-дослідних суден — «Академік Кніпович», «Воєйков», «Ю. М. Шокальський», «Академік Сергій Корольов» — судно космічної служби.

При А. Б. Ганькевичі військово-морському флоту СРСР були здані авіаносні крейсери «Київ», «Мінськ», спущений на воду «Новоросійськ» і закладений «Баку».

Член КПРС, делегат XXV з'їзду КПРС[2].

• 1966 — золота медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці.
• «Почесний громадянин міста Миколаєва»
• медаль «За доблесну працю в великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946);
• 1947 орден Знак Пошани
• 1950 орден Трудового Червоного Прапора
• 1974 орден Жовтневої революції за успіхи в виконанні і перевиконанні планів 1973 року і соцзобов'язань
• 1977 Державна премія СРСР «за роботу в галузі суднобудування»

• На честь А. Б. Ганькевича була названа площа в Миколаєві біля Чорноморського суднобудівного заводу. Один з супертраулерів, побудованих на ЧСЗ в 1990 році, назвали «Анатолій Ганькевич». Будинок, в якому проживав Анатолій Борисович, по вул. Адміральській, зараз прикрашений меморіальною дошкою на його честь.

• Анатолій Ганькевич на сайті Avianosec.com (рос.)
• КОРАБЕЛ ХХ СТОЛЕТИЯ (рос.)