Гапон Олександр Іванович
Олекса́ндр Іва́нович Гапо́н (нар. 4 липня 1940, с. Орлянське, Василівського району Запорізької області — 7 квітня 2021) — радянський і український театральний актор. Актор Запорізького українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара. Заслужений артист УРСР (1979). Народний артист України (1992).[2]
| Гапон Олександр Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
4 липня 1940 (81 рік) Орлянське, Василівський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер |
7 квітня 2021[1] (80 років) Запоріжжя, Україна[1] | |||
| Громадянство |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор Запорізького театру імені Магара | |||
| Alma mater | Дніпровський театрально-художній коледж | |||
| Заклад | КЗ "ЗАОУМДТ ім. В.Г. Магара" ЗОР | |||
| Дружина | Світлана | |||
| Діти | Гапон-Клименко Інна Олександрівна, українська співачка, народна артистка України | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
Біографічні відомості
1962 — закінчив Дніпропетровське театральне училище (курс В. Треплєвої).
З того часу працював в Запорізькому українському музично-драматичному театр імені Володимира Магара.
Ролі
- Панасик («Циганка Аза» М. Старицького)
- Шельменко, Стецько («Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка)
- Финтик, Евріал («Москаль-чарівник», «Енеїда» І. Котляревського)
- Христофор («Заграва над Хортицею» П. Ребра)
- Бабс Баберлей («Тітка Чарлея» В. Полякова за Б. Томасом)
- Мокій («Кримінальний масаж» А. Малярова)
- Швейк («Бравий солдат Швейк» Я. Гашека)
- Сєнєчка Перчаткін («Чужа дитина»)
- Начальник конвою Баранов («Діти Арбату»)
Примітки
- В Запорожье умер актер областного драмтеатра Александр Гапон
- Табачник Д., Безгін І., Бузало В., Дмитрієнко М., Курас І., Куценко В., Яковлєва Л. Нагороди України. Історія, факти, документи. — К. : "Українознавство", фірма "ARC-Ukraine", 1996. — Т. 3. — 424 с. — ISBN 5-7770-0892-5.
Посилання
- Гапон Олександр Іванович / Т. І. Нещеретesu.com.ua
- Олександр Гапон // Театр імені Магараmagara.zp.ua
- Запорожец Александр Гапон, дважды народный артист, отмечает юбилейiz.com.ua(рос.)
- Махинько В. Добрый, благородный, отзывчивый // Верже. 1996, 25 марта(рос.)
- Нещерет Т. Його знають усі // Запорізька Січ. — 2000, 1 липня
- Тарасенко Л. Воістину народний // Сузір'я. — 2001. № 1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.