Гарлан Еллісон

Га́рлан Е́ллісон (англ. Harlan Jay Ellison, 27 травня 1934 — 28 червня 2018) — американський письменник-фантаст. Користується славою найбільш продуктивного автора короткої прози і найбільш титулованого впродовж свого великого літературного життя. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2006).

Гарлан Еллісон
англ. Harlan Ellison
Гарлан Еллісон у прес-клубі (1986)
Ім'я при народженні Гарлан Джей Еллісон
Псевдо Кордвайнер Берд (англ. Cordwainer Bird), Налра Нозіль (англ. Nalrah Nosille), Слей Гарсон (англ. Sley Harson), Пол Мерчент (англ. Paul Merchant)
Народився 27 травня 1934(1934-05-27)
Клівленд, Огайо, США
Помер 28 червня 2018(2018-06-28) (84 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
·зупинка серця
Громадянство  США
Національність єврей
Діяльність письменник, редактор, сценарист
Alma mater Університет штату Огайо
Мова творів англійська
Роки активності з 1949
Напрямок фантастика
Magnum opus Dangerous Visionsd, A Boy and His Dogd, Я не маю рота, але мушу кричати, «Покайся, Арлекіне!» скрикнув Цокотун, Again, Dangerous Visionsd, The Last Dangerous Visionsd, Life Hutchd і Harlan Ellison's Watchingd
Членство Writers Guild of America Westd[1]
Конфесія атеїзм і єврейський атеїзмd
У шлюбі з Lory Patrickd[2], Lori Horwitzd[2], Susan Ellisond[2][3], невідомо і невідомо
Премії «Г'юґо» (1966, 1968, 1969, 1972, 1974, 1975, 1976, 1978, 1986), «Неб'юла» (1966, 1970, 1978, 2006, 2011), «Локус» (1971, 1973, 1974, 1975, 1976, 1978, 1979, 1983, 1985, 1986, 1989, 1994, 1998), «Юпітер» (1974, 1978), Всесвітня премія фентезі (1989, 1993), Британська премія наукової фантастики (1978), Британська премія фентезі (1979), Мілфорда (1986), ім. Брема Стокера (1987, 1998, 1993, 1995, 1999), Премія читачів Азімова (1988), Міжнародна премія фантастики жахів (1994), читацька премія журналу «Deathrealm» (1996), «Ай-Кон» (1997), Нагорода імені Рея Бредбері (2001), Премія «Прометей» (2015)
Сайт: Офіційний вебсайт «Ellison Webderland»
 Гарлан Еллісон у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Написав або упорядкував 75 книг, створив понад 1700 оповідань та повістей, есе, статей і газетних дописів, 24 телесценарії, 12 кіносценаріїв[4].

Отримав багато нагород у галузі фантастики[5].

На честь Гарлана Еллісона названо астероїд 10177 Еллісон.

Помер уві сні 28 червня 2018 року в своїй резиденції в Лос-Анджелесі[6].

Нагороди[5]

«Г'юґо»

  • «„Покайся, Арлекіне!“ — скрикнув Цокотун» — найкраще коротке оповідання, 1966
  • «Я не маю рота, але мушу кричати» — найкраще коротке оповідання, 1968
  • «Зоряний шлях: Місто на межі вічності» — найкращий сценарій, 1968
  • «Небезпечні видіння» — спеціальна нагорода, 1968
  • «Звір, що кричить про кохання у центрі світу» — найкраще коротке оповідання, 1969
  • «Перевага антологізації: знову Небезпечні видіння» — спеціальна нагорода, 1972
  • «Мертвоптах» — найкраща повість, 1974
  • «Дрейф неподалік острівців Лангерганза» — найкраща повість, 1975
  • «Хлопець і його пес» — найкращий сценарій, 1976
  • «Джефті — вже п'ять» — найкраще коротке оповідання, 1978
  • «Паладін втраченого часу» — найкраща повість, 1986

«Неб'юла»

  • «„Кайся Арлекіне!“, сказав Годинникар» — коротке оповідання, 1966
  • «Хлопець і його пес» — найкращий роман, 1970
  • «Джефті — вже п'ять» — коротке оповідання, 1978
  • Нагорода видатному майстрові, 2006
  • «Як цікаво — крихітна людина» — коротке оповідання, 2011

«Локус»

  • «Місцевість між» — найкраще коротке оповідання, 1970
  • «Василіск» — найкраще коротке оповідання, 1973
  • «Знову Небезпечні видіння» — найкраща авторська антологія (стара)
  • «Мертвоптах» — найкращий короткий фантастичний твір, 1974
  • «Дрейф неподалік острівців Лангерганза» — найкраща повість, 1975
  • «Кроатон» — найкраще коротке оповідання, 1976
  • «Джеффті п'ять років» — найкраще коротке оповідання, 1978
  • «Коли вслухаюся в печальний хід годинника хвилиною нічною…» — найкраще коротке оповідання, 1979
  • «Джин, не переслідувач» — найкраща повість, 1983
  • «Вступ (безсонні ночі в прокрустовому ложі)» — найкращий нефантастичний твір/довідник, 1985
  • «Паладін втраченого часу» — найкраща повість, 1986
  • «На східний полюс з Вірджилом Оддумом» — найкраще коротке оповідання, 1986
  • «Медея. Світ Гарлана» — найкраща антологія, 1986
  • «Сон потрібен для спання» — найкраща повість, 1989
  • «Примара» — найкраще коротке оповідання, 1989
  • «Зла цукерка» — найкраще збірка, 1989
  • «Мефістофель в оніксі» — найкращий роман, 1994
  • «Прослизання» — найкраща збірка, 1998

«Британська премія наукової фантастики»

  • «Історії мертвоптаха» — найкращий короткий фантастичний твір, 1978

«Британська премія фентезі»

  • «Джеффті п'ять років» — найкраще коротке оповідання, 1979

«Премія імені Брема Стокера»

  • «Суть Еллісона» — найвища нагорода у збиранні фантастики, 1987
  • Огляд Гарлана Еллісона — найвища нагорода у нефантастичній творчості, 1989
  • «Мефістофель в оніксі» — найвища нагорода в жанрі роману, 1993
  • «Теревені з Анубісом» — найвища нагорода в жанрі короткої фантастики, 1995
  • За життєвий творчий внесок, 1995
  • «Я не маю рота, але маю кричати» — найвища нагорода у галузі інших ЗМІ, 1999

«Премія читачів журналу «Наукова фантастика Азімова»

«Всесвітня премія фентезі»

  • «Зла цукерка» — найкраща збірка, 1989
  • За життєвий творчий внесок, 1993

«Міжнародна премії фантастики жахів»

  • Нагорода живій легенді, 1995

Читацька премія журналу «Deathrealm»

  • «Теревені з Анубісом» — найкращий короткий фантастичний твір, 1996

«Нагорода імені Рея Бредбері»

  • «2000X», 2001

Премія «Прометей»

  • «„Кайся Арлекіне!“, сказав Годинникар» — нагорода зали слави, 2015

Відгуки ЗМІ

Вашингтон Пост: «один з найкращих живих американських авторів коротких оповідань»[4].

Лос-Анджелес Таймс: «давно слід назвати Гарлана Еллісона Льюїсом Керролом двадцятого століття»[4].

Примітки
  1. https://directories.wga.org/member/db0dea76-5fc8-40cd-8563-ccddb3c3cd75
  2. Holland S. Harlan Ellison obituary — 2018.
  3. Sandomir R. Harlan Ellison Dies at 84; Prolific, Irascible (Science) Fiction Writer — 2018.
  4. Справжня біографія на особистому сайті(англ.)
  5. Список нагород(англ.)
  6. Harlan Ellison (1934—2018) Locus

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.