Гаряєв Петро Петрович

Петро Петрович Гаряєв (1 лютого 1942 — 17 листопада 2020) — творець псевдонаукової теорії[1] "Хвильового геному". Основна праця П. Гаряєва — «Хвильовий геном» (1994), монографія, яка являла собою компіляцію (поєднання) його попередніх статей. Наукове співтовариство робіт Гаряєва не визнає[2], оскільки до сьогоднішнього моменту жодного експериментального доказу його ідей не існує.

Петро Петрович Гаряєв
рос. Пётр Петрович Гаряев
Народився 1 лютого 1942(1942-02-01)
Помер 17 листопада 2020(2020-11-17) (78 років)
Країна  Росія
Діяльність псевдонауковець
Знання мов російська
Членство Російська академія природничих наук і Нью-Йоркська академія наук
Сайт wavegenetics.org

Як заявлено на його офіційному сайті ТзОВ «Інституту Квантової Генетики», він «захистив докторську дисертацію в МГТУ ім. Баумана по лінії ВМАК». Тобто «звання доктора біологічних наук» йому присвоєно недержавною Вищою міжакадемічною атестаційною комісією (ВМАК), а не Вищою атестаційною комісією Росії (ВАК).

П. Гаряєв є членом громадської організації РАПН, громадської організації РАМТН, громадської організації з платним членством «Нью-Йоркська Академія Наук», але не є ні співробітником «Відділу теоретичних проблем» РАН (в РАН немає подібного відділу[3]), ні співробітником «лабораторії Хвильової генетики» Інституту проблем Управління РАН (в ІПУ РАН немає такої лабораторії[4]).

Науковим співтовариством ідеї Гаряєва визнаються псевдонауковими[5] ітими, що суперечать здоровому глузду. Однією з особливостей діяльності Гаряєва, переважаючою над взаємодією з науковим співтовариством, є його прихильність езотеричним колам та іншим псевдонауковим напрямкам («торсійні поля» тощо). Наприклад, він підтримує навколонаукові відносини з Шиповим, Уруцкоєвим, Грабовим, Мулдашевим.

Хвильова генетика

На 2010 рік існує лише одна стаття на тему «хвильової генетики», рецензована і опублікована в російськомовному науковому журналі[6].В зарубіжних реферованих нукових журналах праці Гаряєва на тему «хвильового генома» не опубліковувались[7]. Ранні публікації П. Гаряєва в радянських наукових рецензованих журналах не мають відношення до «теорії хвильової генетики», яку він активно розвиває, починаючи з 1990-х. У середині 90-х років П. Гаряєв опублікував праці з проблеми створення лазера на ДНК, які не мають прямого відношення до теорії «хвильової генетики». Внесок Гаряєва в зарубіжну навколонаукову діяльність обмежується доповідями на конференціях. П. Гаряєв активно поширює своє вчення, створює комерційні організації, видає книги та статті, бере участь у конференціях і телепередачах, публікується на інтернет-ресурсах, наприклад, переконуючи невиліковно хворих людей в тому, що його теорія може їм допомогти. Висловлюється про ніби-то руйнівний мутагенний вплив загальноприйнятого в медицині і одного з найбільш безпечних діагностичних методів, що може перешкоджати ранньому виявленню і успішному лікуванню небезпечних захворювань. Згідно Гаряєва:

  • • більша частина інформації міститься в ДНК у вигляді хвиль (які саме хвилі — у різних текстах автор пише по-різному, зазвичай наполягаючи на акустичних, проте згадуючи оптичні, торсіонні та інші);
  • • ДНК здатна сприймати інформацію, включаючи емоції з голосової мови;
  • • молекула ДНК здатна передавати інформацію (наприклад, про свою клітину) хвильовим шляхом в промінь лазера (або інші «носії», техніка передачі в роботах Гаряєва не оголошується) і приймати таку інформацію, що може викликати морфогенетичні і фізіологічні ефекти, наприклад, одужання (Симпатична магія);
  • • після смерті живих істот, починаючи з клітини і навіть окремої ДНК, впродовж 40 днів зберігається їх фантом, здатний впливати на інші тіла і поля (зокрема, основний досвід Гаряєва, за його твердженнями, полягав у тому, що спектр розсіювання ДНК зберігався і після того, як ДНК з приладу видалили);
  • • дитина може нести спадкову інформацію від чоловіка (самця), який не є його батьком, але колишнього статевого партнера матері в минулому (телегонія).

Критика

Експерименти П. Гаряєва були піддані критиці в ряді джерел[2][8], де він звинувачувався в ігноруванні прийнятих в науці норм проведення експериментів і в незнанні основ відповідних дисциплін.

У роботах Гаряєва зустрічаються помилкові посилання на людей і книги. Зокрема, Гаряєв записує у свої співавтори:

  • А. А. Полікарпова (д.ф.н., доцент кафедри російської мови філфаку МГУ, зав. Лаб.). У бібліографії до роботи «Хвильова генетика як реальність» Гаряєв посилається на матеріали конференції QUALICO-94, де фігурують дві ніби-то спільних доповіді Гаряєва, Полікарпова і співавторів[9]. Однак серед праць А. А. Полікарпова немає жодної, написаної у співавторстві з Гаряєвим. На конференції були подані тези лише до одної з двох згаданих доповідей, і Полікарпов в списку співавторів не названий і взагалі виступав з власною окремою доповіддю.
  • Л. С. Ягужинского (д.б.н., заслужений професор МДУ, зав. Лаб. НДІ ФХБ). У численних інтернет-публікаціях Гаряєв посилається на працю Гаряєв П. П., Кокая А. А., Мухіна І. В., Тертишний Г. Г., Товмаш А. В., Леонова-Гаряєва Е. А., Ягужинський Л. С., Мулдашев Е. Р. «Експериментальний хвильовий імунітет і хвильова генетика». За твердженням самого Ягужинского, він був включений в співавтори даної роботи без його згоди. На вимоги прибрати його зі співавторів Гаряєв не відповів[10].

У працях Гаряєва також містяться хибні посилання на чужі наукові роботи. Наприклад, на стор. 131 книги «Хвильовий геном» (1994) стверджується, ніби, згідно з підручником Гросберга і Хохлова, «найбільш часто застосовується» модель Роуза-Зімма, а на стор. 153 дана формула з посиланням на той же підручник. Насправді, в підручнику Гросберга і Хохлова дане твердження і формула відсутні.

Як зазначав генетик Леонід Корочкін:

.. В міркуваннях ж Гаряєва генетики немає - ні звичайної, ні «хвильової», оскільки ніяких конкретних відомостей про гени в ній не міститься. Немає в ній нічого конкретного і доведеного про тонку структуру генома і про те, як ця структура конкретно працює в разі формування певної ознаки. Зате вистачає псевдонаукової зауми: «Знакова структура рідкокристалічних топологій хромосомного континууму як система перетворення ендогенних полів організму, а також зовнішніх по відношенню до нього випромінювань повинна бути ширшою і складати якийсь мовний плюралізм, свого роду багатомірний семантичний простір, властивий кожному генотипу».

- Леонід Корочкін. У владі невігластва.

Незважаючи на правдоподібність формули на стор. 153 у книзі «Хвильовий геном» (1994), вона не «обчислюється в рамках моделі Роуза-Зімма», як стверджується в тексті, і не має відношення до полімерної динаміки. [Джерело не вказано 1818 днів] Крім того, в роботі містяться математичні помилки, наприклад, у формулах (15-16) на стор. 92, де переплутані індекси 1 і 2, змінні x і t, коефіцієнти k і ω. До того ж буква c (позначає швидкість світла) присутня як в нижньому, так і у верхньому регістрі.

Публікації

Книги

  • Гаряєв П. П. Хвильовий геном.- М: Громадська користь, 1994. ISBN 5-85617-100-4
  • Гаряєв П. П. Хвильовий генетичний код.- М: ІЗДАТЦЕНТР, 1997. ISBN 5-7816-0022-1
  • Гаряєв П. П. лінгвістико-хвильовий геном: теорія і практика Київ: Інститут квантової генетики, 2009. ISBN 978-966-16-4822-6

Статті та матеріали з теорії хвильового генома

Єдина публікація П. Гаряева по «хвильовій генетиці» в реферованому науковому журналі: Гаряєв П. П., Кокая А. А., Мухіна І. В., Леонова-Гаряєва Е. А., Кокая Н. Г. «Вплив модульованої біоструктури електромагнітного випромінювання на перебіг аллоксанового цукрового діабету у щурів» // БЕБіМ, 2007 .- т.143.- № 2.- стор. 155.

Публікації П. Гаряєва, включаючи статті, що не потрапили в наукові журнали, можна знайти за посиланням [1].

Сайт містить інформацію про «теорії хвильової генетики» з позиції пропагандиста цієї «теорії».

Існують статті, написані Гаряєвим у співавторстві з Г. І. Шиповим і А. Е. Акімовим [22]. А також у співавторстві з А. Е. Акімовим і Е. Р. Мулдашевим.

У 1990-х роках були також опубліковані статті (у тому числі в наукових журналах), які не мають прямого відношення до «хвильової генетики», але опосередковано пов'язані з деякими тезами і аргументами автора:

  • Berezin, AA, Garyaev PP, Gorelik VS, et al. «Is it possible to create a laser based on information biomacromolecules?» // Laser Physics, 1996.- vol. 6.- issue 6.- p. 1211–1213.
  • Агальтсов А. М., Гаряєв П. П., Горелик В. С., Раматуллаєв І. А., Щеглов В. А. «двофотонна-порушувана люмінесценція в генетичних структурах» // Квантова Електроніка, 1996.- Том 23.- № 2.- с. 181–184.

Статті у наукових журналах (не пов'язані з теорією «хвильового генома»)

Статті:

  • Гаряєв П. П., Горелик В. С., Козулін Е. А., Щеглов В. А. «двофотонна-порушувана люмінесценція в твердотільній фазі ДНК» // Квантова електроніка, 1994.- т.21.- № 6.- 603–604.
  • Гаряєв П. П., Латишева Н. Н., Поглазов Б. Ф. Фізико-хімічні властивості і амінокислотний склад піоціна R і його компонентів // ДАН СРСР, 1969.- т.187.- N 4.- с.931- 934.
  • Гаряєв П. П., Поглазов Б. Ф. Вивчення структури і фізико-хімічних властивостей піоціна // Біохімія, 1969.- т.34.- вип.3.- с.585-593.
  • Гаряєв П. П., Поглазов Б. Ф., Козлова Л. С. Вивчення сферичних структур, індукованих у Pseudomonas aeruginosa разом з піоціном R // Біохімія, 1970.- Т.35.- вип.2.- с.303- 311.
  • Гаряєв П. П., Деянова С. А., Петрова Н. Д., Поглазов Б. Ф. Виділення біополімерів з ґрунту // Біохімія, 1971.- Т.37.- Вип.5.
  • Гаряєв П. П. Функція і структура бактеріоцинів і рапідосом // Успіхи сучасної біології, 1972.- т.70.- вип.2 (5) .- с.166-181.
  • Гаряєв П. П., Харчук О. А., Поглазов Б. Ф. Дослідження денатурації деяких структурних вірусних білків методом дисперсії оптичного обертання // Біохімія, 1972.- Т.37.- вип.6.- с.1210-1214.
  • Гаряєв П. П. Методи виділення органічних речовин з ґрунту стосовно цілей екзобіології // Изв. АН СРСР, 1972.- т.5.- (сер. Біол.)
  • Гаряєв П. П., Владиченскій А. С., Деянова С. А., Калошин П. М., Поглазов Б. Ф. Виділення, очищення індивідуальних органічних речовин з дерново-підзолистого ґрунту і вулканічного ґрунту // Ґрунтознавство, 1973.- № 4.- с.134-141.
  • Харчук О. А., Гаряєв П. П., Пустовойт В. І., Поглазов Б. Ф. Дослідження структури білка ВОМ-3,4 методом дисперсії оптичного обертання // ДАН СРСР, 1973.- т.211.- № 1 .- с.245-248.
  • Гарєев П. П., Захаркіна Г. А., Вихерт А. М. Рівень ендерпінов в міокарді, надниркових і гіпоталамусі раптово померлих людей // Кардіологія, 1980.- т.20.- № 8.- С.58-61.
  • Зерщікова Т. А., Гаряєв П. П., Хоперский О. А. Модифікація мутації періодичного альбінізму у шпорцевої жаби // ДАН СРСР, 1988.- т.298.- № 3.- с.739-741.

Виступи

П. Гаряєв з'являвся на телебаченні, на радіо і в фільмах:

  • в передачі каналу РЕН ТВ «Секретні історії» у 2009 році;
  • в передачі каналу ТВЦ «Відділ X» у 2008 році;
  • у фільмі каналу ОРТ «Хвильова теорія ДНК»;
  • у фільмі «Слов'янські звички» проекту «Ігри Богів»;
  • у фільмі «Хто гойдає колиску» (Леннаучфильм, 2001);
  • на «Радіо Росії» в передачі «Невідома планета», 2006.
  • в документальному православному фільмі про шкоду абортів «Російський хрест» [джерело не вказано 2099 днів]
  • в передачі каналу ТВ3 «Телегонія» 15 квітня 2013 [джерело не вказано 930 днів]

Примітки

  1. Комиссия по борьбе с лженаукой и фальсификацией научных исследований при Президиуме РАН [отв. ред. Кругляков Э. П.] В защиту науки. — М.: Наука, 2008. — Т. 4. — С. 169–173, 174–176. — 210 с. — ISBN 978-5-02-036841-5.
  2. Комиссия по борьбе с лженаукой и фальсификацией научных исследований при Президиуме РАН [отв. ред. Кругляков Э. П.] В защиту науки. — М.: Наука, 2008. — Т. 4. — С. 169–173, 174–176. — 210 с. — ISBN 978-5-02-036841-5.
  3. Структура РАН // Официальный сайт Российской академии наук Организация ОТП РАН возглавлялась мошенником Э. А. Андрианкиным и не имела никакого отношения к РАН (см. Проблемы борьбы с лженаукой (обсуждение в Президиуме РАН) // Вестник РАН.— т. 69.— № 10.— стр. 879)
  4. Лаборатории ИПУ РАН // Официальный сайт Институт проблем управления им. В. А. Трапезникова РАН
  5. Александр Панчин Звезды в боксе // Троицкий вариант. — 22 октября 2013 года. — № 140. — С. 14.
  6. Гаряев П. П., Кокая А. А., Мухина И. В., Леонова-Гаряева Е. А., Кокая Н. Г. «Влияние модулированного биоструктурами электромагнитного излучения на течение аллоксанового сахарного диабета у крыс» // БЭБиМ, 2007.— т.143.— № 2.— стр. 155.
  7. Например, на конференции CASYS'2000, проходившей в Бельгии
  8. http://molbiol.ru/forums/index.php?act=Attach&type=post&id=42969
  9. Гаряев П. Волновая генетика как реальность
  10. http://www.molbiol.ru/forums/lofiversion/index.php/t267718-2577.html
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.