Гасдрубал Красивий
Гасдрубал, Гасдрубал Красивий — карфагенський полководець і державний діяч III ст. до н. е., ватажок демократичного руху.
Гасдрубал Красивий | |
Народження: |
270 до н. е. Карфаген |
---|---|
Смерть: |
221 до н. е.[1][2] або 220 до н. е.[3] Картахена, Іспанія |
Релігія: | фінікійська міфологіяd |
Домігся відсторонення від влади Ганнонідів і розширення прав народних зборів, які, зокрема, отримали повноваження обирати командувача (рабімаханата). Першим командувачем «голосами громадян» став тесть Гасдрубала Гамількар Барка. Був одним з ініціаторів розширення карфагенських володінь в Іспанії. Після загибелі Гамількара у 228 р. до н. е. Гасдрубал сам очолив експедиційний корпус[4] і, завдяки підтримці своїх прихильників, домігся визнання свого «обрання» народними зборами Карфагена[5]. Завдав нищівної поразки оріссам, приєднавши дванадцять їхніх міст до карфагенських володінь[6]. У відносінах з іншими іберами віддавав перевагу дипломатичним методам[7], одружився другим шлюбом на доньці одного з місцевих ватажків[6]. Переніс адміністративний центр пунійської Іспанії до заснованого ним міста Карфаген (пізніше — Новий Карфаген, зараз Картахена). А в 226 р. до н. е. Гасдрубал уклав угоду з римлянами, за якою північним кородом пунійських володінь визнавалася річка Ібер[8]. Подейкували, що це мало б забезпечити нейтралітет Рима під час демократичного перевороту в Карфагені. Саме для здійснення такого перевороту Гасдрубал невдовзі і вирушив на батьківщину. Проте швидко переконався, що сил для захоплення влади у демократів замало, тож знову вирушив до Іспанії, де загинув від рук одного з місцевих мешканців — раба, який таким чином нібито помстився за смерть свого пана[9].
Примітки
- Аздрубал // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 211.
- Hasdrubal // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
- Аздрубал // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1911. — Т. 1. — С. 176.
- Полібій, II, 1, 9
- Тіт Лівій, XXI, 2, 3-4
- Діодор Сицилійський, XXV, 12
- Тіт Лівій, XXI, 2, 5
- Полібій, II, 13, 7
- Тіт Лівій, XXI, 2, 6