Гаспаре Спонтіні

Гаспаре Луїджі Паціфіко Спонтіні (італ. Gaspare Luigi Pacifico Spontini; 14 листопада 1774 Майолаті провінція Анкона — 24 січня 1851, там само) — італійський композитор, автор опер, кантат, мес і інших музичних творів. Виходець з селян. Член Прусської (1833) і Паризької (1839) академій мистецтв.

Гаспаре Спонтіні
італ. Gaspare Spontini
Основна інформація
Дата народження 14 листопада 1774(1774-11-14)[1][2][…]
Місце народження Майолаті-Спонтіні, Провінція Анкона[3][4]
Дата смерті 24 січня 1851(1851-01-24)[1][2][…] (76 років)
Місце смерті Анкона, Провінція Анкона, Марке, Італія або Майолаті-Спонтіні, Провінція Анкона, Марке, Італія[4]
Громадянство Папська держава, Перша Французька імперія і Королівство Пруссія
Професії композитор, диригент, музичний режисер
Освіта консерваторія
Вчителі Nicola Salad
Жанри опера
Нагороди
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Музичну освіту здобув в неаполітанській консерваторії, де вчився у Нікола Сала; пізніше займався композицією у Піччіні. У 1796 р. написав комічну оперу «Жіноче впертість» (італ. La Puntiglie delle Donne) поставлену в Римі з величезним успіхом, і потім ще 14 опер буффа і опер-серіа в стилі Доменіко Чімарози, що також мали успіх — у Риму, Неаполі, Флоренції, Венеції.

У 1803 р. Спонтіні приїхав у Париж, тут їм була написана опера «Весталка» (1807), з появи якої починається справжня його слава, ця опера вважається найкращим його твором. Після постановки опери «Фернандо Кортес, або Завоювання Мексики» (1809) Спонтіні зайняв місце директора італійської опери в Парижі (1810—1812); з 1814 року — придворний композитор. Його опера «Олімпія» особливого успіху не мала.

З 1820 року — музичний директор Берлінської опери. У Берліні Спонтіні написав багато п'єс на різні урочисті випадки. У 1841 році через протесту німецької публіки, викликаного його нерозумінням нового напряму в німецькому оперному мистецтві, він покинув Берлін і повернувся до Італії.

Спонтіні справив значний вплив на зародження французької «великої опери». Вплив його музики можна знайти й у творчості Мейєрбера, і в ранніх творах Вагнера, наприклад опері «Рієнці».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118616374 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  4. Archivio Storico Ricordi — 1808.

Джерела
  • Серов А. Н., Спонтини и его музыка, «Пантеон», 1852, т. 1, кн. 1, с. 1-42;
  • Wagner R., Erinnerungen an Spontini, в кн.: Gesammelte Schriften, Bd 5, Lpz., 1872;
  • Jensen W., Spontini als Opernkomponist, В., 1920 (Diss.);
  • Bouvet Ch., Spontini, R., (1930);
  • Atti del primo congresso internazionale di studi Spontiniani, Fabriana, 1954;
  • Belardinelli A., Documenti Spontiniani inediti…, v. 1-2, Firenze, 1955;
  • Schlitzer F., Circostanze della vita di Gaspare Spontini, Siena, 1958;
  • Libby D. A., G. Spontini and his French and German Operas, N. Y., 1969 (Diss.).
  • Fragapane, Paolo, Spontini, Bologna 1954, Reprint: Firenze 1983

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.