Гвідо Шмідт

Народився в Блуденці, федеральній землі Форарльберг. Відвідував єзуїтську школу «Stella Matutina» в Фельдкірхі, де він познайомився з майбутнім канцлером Австрії Куртом Шушнігом. Він вивчав право у Віденському університеті, отримавши докторський ступінь в 1924 році і в наступному році поступив на австрійську дипломатичну службу. З 1927 року служив в канцелярії президента Вільгельма Міклас, ставши віцедиректором в 1928 році.

Шмідт був членом Християнсько-соціальної партії і в 1933 році приєднався до Вітчизняного фронту, створеного канцлером Енгельбертом Дольфусом. Він зіграв важливу роль в укладанні «Липневої угоди» 1936 року австрофашистським урядом Курта Шушніга, наступника Дольфуса, з нацистською Німеччиною і в свою чергу був призначений статс-секретарем закордонних справ. Він і міністр внутрішніх справ Едмунд Гляйзе фон Горстенау були основними переговорниками з владою нацистської Німеччини. 12 лютого 1938 року Шушніг під тиском Гітлера призначив Шмідта федеральним міністром. Цю посаду він займав до 11 березня 1938 року, коли канцлер був змушений піти у відставку за кілька годин до вторгнення військ вермахту і аншлюсу Австрії нацистською Німеччиною. Шмідт зіграв важливу роль у відставці начальника штабу Альфреда Янза, тим не менш, він не приєднався до нацистського уряду Артура Зейс-Інкварта, після чого він пішов з політики.

За клопотанням Германа Герінга він став виконавчим директором промислового конгломерату Reichswerke в Лінці 1 липня 1938 року. У 1945 році Шмідт був тимчасово поміщений у в'язницю союзними окупаційними силами, тому що мав пронациські настрої і був звинувачений у державній зраді, але виправданий в 1947 році.

З 1950 року він продовжив свою кар'єру як член виконавчої ради Semperit компанії.

Шмідт помер у Відні у 56-річному віці, він був батьком австрійського підприємця Гвіда Шмідт-Кіарі.