Гвішиані Михайло Максимович
Гвішиані Михайло Максимович (6 січня 1905, село Абастумані Тифліської губернії — вересень 1966, місто Тбілісі) — співробітник органів ОГПУ-НКВД-МГБ СРСР, генерал-лейтенант (позбавлений звання в 1954 році). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) (1939—1952). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го та 3-го скликань.
Гвішиані Михайло Максимович | |
---|---|
груз. მიხეილ მაქსიმეს ძე გვიშიანი | |
| |
Народився |
6 січня 1901[1] Абастумані, Грузія |
Помер |
січень 1966[1] Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР |
Діяльність | політик |
Учасник | Друга світова війна |
Посада | депутат Верховної ради СРСР |
Військове звання | генерал-лейтенант |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Життєпис
Грузин. Народився в родині наймита. Закінчив двокласне міське училище. У 1918—1919 роках працював прибиральником, помічником кухаря, помічником шофера, сторожем у лікарні (Амбастуман, Ахалцихе). У 1921—1922 служив рядовим у Червоній Армії. У 1922—1923 роках працював техніком-наглядачем і рахівником Ахалциського районного фінансового відділу. З 1923 діловод і заступник завідувача відділом Повітового виконавчого комітету. Пізніше (до 1926 р) — завідувач відділом Держстраху Адигенського Районного виконавчого комітету.
Член ВЛКСМ з 1922 року, в РКП(б) з 1928 року.
В органах держбезпеки
- У червні — серпні 1928 помічник оперативного уповноваженого Ахалцихського районного відділу ГПУ.
- З серпня 1928 по серпень 1930 — помічник уповноваженого Інформаційного відділу Ахалцихського районного відділу ГПУ.
- З 1 вересня 1930 по січень 1933 — начальник Толошського районного відділу ГПУ.
- З травня по 25 липня 1933 — опер. уповноважений 3-го відділення Секретно-політичного відділу ГПУ Грузинської РСР.
- C 25 липня 1933 по 15 квітня 1934 рр. — Начальник Казбекського районного відділу ГПУ.
- З 15 квітня 1934 по 15 липня 1937 рр. — Начальник Душетського районного відділу ГПУ-НКВД.
- З 15 липня по 20 жовтня 1935 — помічник начальника 8-го відділення Секретно-політичного відділу Управління держбезпеки НКВД Закавказької РФСР і УНКВД Грузинської РСР.
- З 20 жовтня по 15 листопада 1935 — помічник начальника 3-го відділення Секретно-політичного відділу Управління держбезпеки НКВД Закавказької РФСР і УНКВД Грузинської РСР.
- З 15 листопада 1935 по 11 листопада 1937 — начальник 1-го відділення 1-го відділу Управління держбезпеки НКВД Закавказької РФСР і УНКВД Грузинської РСР (з 01.03.1937 тільки ГрузРСР). Про цей період в атестаційному листі від 07.09.1938 кажуть «був призначений керівником особистої охорони тов. Берія і членів Уряду ГрузРСР. На цій роботі проявив себе як виключно ініціативний і енергійний працівник і чітко виконував всі завдання».
- Листопад 1937 — серпень 1938 — виконувач обов'язків заступника голови, голова Тбіліського міськвиконкому.
- З 1 вересня по 17 листопада 1938 — 1-й заступник наркома внутрішніх справ Грузинської СРСР (призначений постановою Ради Народних комісарів Грузинської РСР, а не наказом НКВД СРСР).
- З 17 по 23 листопада 1938 — начальник 3-го спеціального відділу 1-го Головного Управління держбезпеки НКВС СРСР (затверджений Постановою Політбюро ЦК ВКП(б)).
- З 29 листопада 1938 по 23 січня 1950 — Начальник УНКВД-УНКДБ-УМДБ по Приморському краю.
- З 23 січня 1950 по 16 липня 1953 — Начальник УМДБ-УМВС по Куйбишевської області. З посади знятий Пост. ЦК КПРС № 36/4 від 15.06.53.
Операція «Сочевиця» (рос. «Чечевица», 1944)
Згідно ряду свідоцтв, під час депортації чеченців та інгушів за участю Гвішиані сталося масове вбивство в аулі Хайбах[2].
Відставка
Звільнений у запас за статтею 54, пункт «с» (службова невідповідність) наказом МВС СРСР № 0776 від 24 серпня 1953 року. Позбавлений звання генерал-лейтенанта Постановою Ради Міністрів СРСР № 2349–1118сс від 23 листопада 1954 («дискредитував себе за час роботи в органах … і недостойний у зв'язку з цим високого звання генерала»).
Після відставки
Інженер-економіст Ради народного господарства Грузинської РСР, співробітник Державного науково-технічного комітету Ради Міністрів Грузинської РСР.
Примітки
- Generals of World War II — 2000.
- Радіо Свобода(рос.)