Гегамський хребет

Гегамський хребет (вірм. Գեղամա լեռնաշղթա) — Гегамський гірський хребет, раніше також Ахманган[1][2] — платоподібний вододіл басейнів озера Севан — зі сходу, притоків річки Аракс і Раздан, Азат і Веді — з південного заходу і Арпа — з півдня. Середня висота Гегамського гірського масиву — близько 2500 м. Хребет має вулканічне походження, включає велику кількість згаслих вулканів. Довжина хребта — 70 км, ширина — 48 км.

Гегамський хребет
вірм. Գեղամա լեռնաշղթա
Країна  Вірменія
Область Котайк, Гегаркунік
Є частиною Кавказькі гори, Малий Кавказ
Довжина 70 км
Ширина 48 км
Найвища точка
 - координати 40°12′ пн. ш. 44°57′ сх. д.
 - висота 3597 м
 Гегамський хребет у Вікісховищі

Назва Гегамського хребта пов'язана з ім'ям правнука Айка Наапета, Гегама.

Опис
Гегамський хребет, космічний знімок

Найвища точка вододілу — вулкан Аждахак, з висотою 3597 м над рівнем моря, розташований у північній половині хребта. У кратері вулкану утворилося озеро, яке протягом усього року живиться талими водами. Друга за висотою гора — Спітакасар, висотою 3560 м над рівнем моря.

Особливий інтерес у Гегамському хребті представляє озеро Акна. Озеро розташоване на кордоні Котайкського і Гегаркунікського регіонів.

З хребта беруть початок річки Азат, Веди ( басейн Араксу), Гаварагет, Аргічі, Бахтак, Шохвак, Цаккар, Лічк (басейн озера Севан).

Наскельні малюнки

Велику кількість малюнків, висічених на скелях, було виявлено в Гегамських горах, розташованих на рівні 2600-3200 м. Значна частина малюнків зображує людей в сценах полювання і битв, обробки землі, змагань і танців, а також міфологічні створіння — «вішапи» (дракони). Деякі наскельні малюнки відображають поклоніння материнству, предкам, героям, духам, родючості і часу. Зображені також географічні елементи: річки, озера, джерела, а також астрономічні тіла і явища: Сонце, Місяць, сузір'я, боліди, комети і блискавки.

Легенди

Південно-східні схили Гегамських гір перетинаються з овіяним легендами Хосровським лісом, оголошеним державним заповідником. За переказами, ліс має штучне походження. За переказами, ліс був посаджений на сухому кам'янистому схилі в IV ст. за вказівкою вірменського царя Хосрова Котака, згодом запустили туди диких тварин.

Див. також

Фото

  • Озеро на вершині Великого Аждаака

Джерела
  • Кочарян А. Е., Ширинян К. Г. Каталог верхнеплиоцен-четвертичных вулканов Армянской ССР. Том 2: Вулканы Гегамской и Варденисской вулканических областей. — Ереван, 1978.

Ресурси Інтернету

Виноски
  1. maps / Erevanskaya-Gub.htm Хр. Ахманган' на карті 1903
  2. Зіарат. Велика Радянська Енциклопедія 1936[недоступне посилання з квітня 2019]
    Зіарат (або 3іарет), назва декількох вершин в Закавказзі. З них найбільш значні: 1) дві вершини на вулканічному нагір'ї Ахманган до Зіарату від озера Гокчи — 3335 м і 3166 м; 2) в масиві Алагесу на Вірменському нагір'ї на південний схід від Гюмрі — 3076 м; 3) у південній частині Карабаського хребта на південний схід від Шуші-2455 м.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.