Гейманович Олександр Йосипович
| Гейманович Олександр Йосипович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 серпня 1882 Харків |
| Помер |
18 квітня 1958 (75 років) Харків |
| Країна |
 Російська імперія →  СРСР |
| Діяльність | психіатр |
| Alma mater | Харківський університет, Одеський університет |
| Галузь | психоневрологія |
| Заклад | Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України |
| Посада | 1920—1932 — ректор, Український науково-дослідний психоневрологічний інститут |
| Ступінь | заслужений професор УРСР |
| Відомий завдяки: | опис хвороби Гаккебуша-Гейєра-Геймановича |
Олекса́ндр Йо́сипович Гейманович (* 3 серпня 1882, Харків — † 18 квітня 1958, Харків) — лікар-психоневролог, нейроморфолог, автор клінічно-морфологічної класифікації віспяного тифу, 1911 — лауреат Криловської премії Харківського медичного товариства.
Життєпис
Навчався у Харківському університеті, 1908 року закінчив медичний факультет Московського університету, там і працював — у неврологічній — професора В. К. Рота, та психіатричній — професора В. П. Сербського — клініках.
В 1911—1918 роках працював у Харківському жіночому медичному інституті.
Першим описав атипову форму психічних порушень при церебральному атеросклерозі та епідемічний енцефаліт на території України — 1919, з Я. М. Раймістом. Замісник голови Всеросійського нейрохірургічного товариства: член правління Всеросійського товариства невропатолігв та психіатрів.
У 1920—1921 роках організовував та очолив — до 1932 — Український науково-дослідний психоневрологічний інститут у Харкові.
Вивчав:
- інфекційні психози,
- судинні захворювання,
- питання хірургічної невропатології та нейроонкології.
Розробив та запропонував систематику пухлин нервової системи. Досліджував та отримав нові дані про повітряну контузію.
В різний час був у складі редакційних колегій 12 наукових журналів.
1927 — заслужений професор УРСР, 1928 — доктор медичних наук.
Досліджував клініку та гістологію синдрому Альцгеймера.
Разом з Т. Гейєром та В. Гаккебушем описав хворобу, названу їх іменами (псевдоальцгеймерівський синдром, каротидно-темпоральний синдром), 1936.
В 1932—1937 — віце-президент Української психоневрологічної академії у Харкові.
В 1937—1953 роках завідував — клінікою нервових хвороб та нейрогістологічною лабораторією.
В часі Другої світової війни — консультант-невропатолог Закавказького фронту та Чорноморського флоту.
Після 1953 року — консультант Центральної психоневрологічної та нейрохірургічної лікарні Міністерства шляхів сполучення та бальнеологічної лікарні в Харкові.
Написав близько 115 наукових праць, разом із науково-популярними — до 300.
Серед робіт:
- «Про психоаналітичну методику лікування неврозів (по Фрейду)», 1910,
- «Клінічна концепція епідемічного енцефаліту», 1927,
- «Центральні моторні порушення та психіка», 1937,
- «Рання діагностика й профілактика інфекцій нервової системи», 1956.
Джерела
- Українці у світі[недоступне посилання з липня 2019]
- Прес-центр
- УРЕ
- Гейманович (рос.)
- ВРЕ
- Гейманович Олександр Йосипович (рос.)