Гаккебуш Валентин Михайлович

Народився 1881 року в Немирові (нині — Вінницької области). 1904 року закінчив Московський університет. Працював лікарем-психіатром в Полтавській і Харківській лікарнях, потім асистентом клініки нервових і психічних хвороб Харківського медичного інституту. З 1918 року і до смерті працював у Київському медичному інституті, завідував кафедрою психіатрії. Керував клінікою психоневрологічного санаторію в Києві. В 1923 році був одним з організаторів створення на його базі Київського психоневрологічного інституту. Багато уваги приділяв організації психіатричної допомоги в УРСР, патронажу психічно хворих та трудової терапії.

У 1925 році разом з Борисом Маньківським заснував журнал «Радянська психоневрологія» (спочатку під назвою «Сучасна психоневрологія»)[1].

Хрест на могилі Валентина Гаккебуша

Жив у Києві (садиба по вулиці Воровського, нині Бульварно-Кудрявська), 27[2].

Помер 16 жовтня 1931 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 7, ряд 1, місце 3-2).

Дослідження В. М. Гаккебуша охоплюють клініку органічних психозів пізнього віку, травматичних ушкоджень головного мозку, неврозів і психопатій, проблеми дитячої психіатрії.

Був прихильником широкого впровадження в практику експериментально-психологічних досліджень психічно хворих. Розробляв питання судової психіатрії. Був активним прихильником психотерапії психічних захворювань, особливо гіпнотерапії. Спільно з Т. А. Гейер і О. Й. Геймановичем описав особливу форму психічної патології пізнього віку, названу їхніми іменами.

• «Децентралізація психіатричної допомоги» (1908);
• «Про альцгеймеровську хворобу», у співавторстві з Т. А. Гейер (1912);
• «Про систему асемічнихх психозів старості з атрофічними осередками в мозку», у співавторстві з О. Й. Геймановичем (1916);
• «Нервові захворювання у зв'язку з повітряною контузією» (1916);
• «Прогноз у психіатрії» (1927);
• «Курс судової психопатології» (1928);
• «Середовище та дитяча істерія» (1930).

• www.mma-ps.narod.ru (рос.)