Гекони короткопалі

Гекони короткопалі (Stenodactylus) — рід геконів з підродини Справжні гекони. Має 11 видів.

?
Гекони тонкопалі

Справжній короткопалий гекон
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Геккони (Gekkonidae)
Підродина: Справжні гекони
Рід: Гекони Короткопалі
Stenodactylus
Леопольд Фіцінгер, 1826
Посилання
Вікісховище: Stenodactylus
Віківиди: Stenodactylus
EOL: 35420
Fossilworks: 156042

Опис

Це невеличка ящірка — довжиною до 7—8 см. Шкіра тонка. Колір шкіри коливається у залежності від місця — здебільшого світлий. Пальці на лапах довгі та дуже тонкі. Звідси походить й назва цього виду геконів. У випадку небезпеки може відкидати хвоста. Під час руху на піску залишає малюнок у вигляді зірочок.

Спосіб життя

Полюбляє піщані та кам'янисті ґрунти. Вдень ховається під каміння або у норах гризунів. Дуже добре бігають та лазають. Ці гекони активні вночі. Харчуються комахами та їх личинками.

Тонкопалі гекони це яйцекладучі плазуни. У травні—червні відбувається відкладання яєць. зазвичай у кладці до 2 яєць. Самка гекона протягом сезону робить до 2 кладок.

Розповсюдження

Мешкають представники роду у Північній Африці та Південно—Західній Азії.

Види

  • Stenodactylus affinis
  • Stenodactylus arabicus
  • Stenodactylus doriae
  • Stenodactylus grandiceps
  • Stenodactylus khobarensis
  • Stenodactylus leptocosymbotus
  • Stenodactylus petrii
  • Stenodactylus pulcher
  • Stenodactylus slevini
  • Stenodactylus sthenodactylus
  • Stenodactylus yemenensis

Джерела

  • Fitzinger,L. 1826. Neue Classification der Reptilien nach ihren natürlichen Verwandtschaften nebst einer Verwandschafts-Tafel und einem Verzeichnisse der Reptilien-Sammlung des K. K. Zoologischen Museums zu Wien. J. G. Heubner, Wien, 66 pp.
  • Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.