Гекони летючі

Загальна довжина летючих геконів дорівнюється 20—23 см. Забарвленні гекони цього роду під місцевість, де вони мешкають — стовбури та кору дерев, здебільшого коричневого кольору з різними відтінками. Характерними особливостями цих геконів є здатність здійснювати стрибки на відстань до 60 м з дерева на дерево. У цьому летючим геконам допомагає будова їх кінцівок, на яких є широкі зморшки, які при польоті розтягуються як вітрила або планер. Іншою особливості будови цих тварин є хвіст у формі лопати, звідси й друга назва — лопатохвостий. Пальці геконів також мають зморшки, які оснащені широким рейками без борозен. Наділені здатністю до мімікрії, зливаються з корою дерев.

Полюбляє тропічну лісисту місцину. Більшу частину життя проводять на деревах, по яких дуже швидко пересувається. Живуть у дуплах. Активні вночі. Харчуються комахами та дрібними безхребетними.

Це яйцекладні гекони. Самки відкладає до 2—3 досить великих яєць. Прикріплює їх до кори дерев або стінок дупла.

Летючі гекони мешкають у Таїланді, Малайзії, Філіппінах, на островах Суматра й Калімантан, Нікобарських островах (Індія).

• Ptychozoon horsfieldii
• Ptychozoon intermedium
• Ptychozoon kuhli
• Ptychozoon lionotum
• Ptychozoon nicobarensis
• Ptychozoon rhacophorus
• Ptychozoon trinotaterra

• Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3—є вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
• Словник-довідник із зоології. – К., 2002.
• Malkmas et al. Amphibians & Reptiles of Mount Kinabalu (North Borneo). Germany: A.R.G., 2002. 32, 267-268.