Геллбой

Геллбой, або «Анунґ Ун Рама», як його звуть насправді, був зачатий 5 жовтня 1617 року, в день, коли його рідна мати Сара Ґ'юз опинилась на смертному одрі. За життя Сара була відьмою й отримала свою силу через служіння Аззаїлові, герцогу Пекла, який і був справжнім батьком Геллбоя. Приймаючи тіло Сари до Пекла, коли вона намагалася покаятися на смертному одрі в церкві в Східному Бромвічі в Англії, Аззаїл спалив її, щоб народилася їх дитина, і відрубав праву руку новонародженого, щоб замінити її «Правою Рукою Долі», реліквією, яка була пов'язана із Огдру Джахадом. Коли інші князі Пекла дізналися про його вчинок, Аззаїл відправив свою дитину-напівдемона, у той час поки він був позбавлений своїх повноважень і ув'язнений у кризі.

Дитя було призвано на Землю в останні місяці Другої Світової Війни «Скаженим Монахом» Григорієм Распутіним на острові Тармагант біля узбережжя Шотландії за сприянням нацистів, які намагались змінити перебіг війни, що вже йшла до програшу (Проект «Раґнарок»). Внаслідок ритуалу дитя з'явилося на Землі у спалаху, який зруйнував церкву у Бромвічі 23 грудня 1944 року. Він не був дияволом в традиційному сенсі, проте демонічним створінням. Його було названо Геллбоєм, а ім'я дав професор Тревор «Брум» Бруттенгольм.

Його було забрано Збройними силами Сполучених Штатів і відправлено на базу повітряних сил в Нью-Мексико, де Геллбой зростав під опікою професора Бруттенгольма і де  почалось створення Бюро Паранормальної Розвідки й Оборони (БПРО), приватної організації по спротиву потойбічним силам. Після успіху його першої місії 1952 року Геллбой отримує почесний статус від ООН та стає членом БПРО як «найкращій в світі паранормальний слідчий».

Здаваючись дорослим зовні та маючи розвинене тіло, але підлітковий розум через повільне дорослішання, Геллбой стає провідним агентом БПРО разом із іншими людьми та напівлюдьми — такими як Кейт Корріґан, професор фольклору Нью-Йоркського Університету, людина-амфібія Ейб Сапієн та Ліз Шерман, молодий пірокінетик. Все змінюється для Геллбоя під час подій «Сім'я Руйнування», коли він знаходить професора Бруттенгольма після його зникнення під час Арктичної експедиції, і який невдовзі помирає від рук Лавкрафтіанської жаб'ячої потвори. Пошуки приводять Геллбоя, Ейба та Ліз в маєток Кавендішів, яка насправді є пасткою Распутіна, щоб змусити Геллбоя прийняти його «долю» та допомогти Саду-Гем, одному із сім'ян Оґдру Джагад. Під впливом привида одного з предків Кавендішей, Ейб ранить Распутіна. Полум'я Ліз спалює його разом із Саду-Гем та всім маєтком. Незабаром, під час візиту до церкви у Бромвичі, Геллбой отримує видіння про його зачаття ще 300 років тому, і дізнається, що у нього були серед людей брат та сестра: черниця і священик, чиї духи переслідують церкву після їх смерті, намагаючись завадити Аззаїлові задати шкоди Сарі.

Спираючись на свою демонічну спадщину, а також через постійні фізичні вправи, Геллбой володіє надлюдською силою, витривалістю, стійкістю до травм та надшвидким зціленням від практично всіх тілесних ушкоджень, а також робить його несприйнятливим до усіх хвороб. Він також має природжену здатність розуміти давні та магічні мови. Міра його сили незрозуміла, але він здатний ламати руками дерева та жбурляти їх. Він також підіймав та кидав противників вагою щонайменше чотириста-п'ятсот фунтів. Він може витримувати сильні удари, які здатні сильно травмувати або вбити звичайну людину. 

Геллбой дуже відрізняється від людини. В два роки він виглядав вже як дитина 6-10 років. Десятирічний Геллбой виглядав як цілком доросла людина. Його надшвидкий фізичний розвиток контрастує із його розвитком віковим, який відбувався набагато повільніше ніж у людини. Такі властивості притаманні й іншим демонічним створінням цього всесвіту. 

Крім природно фізичних надможливостей Геллбой вміє використовувати святі реліквії, амулети, рослини та ручні гранати. В його спорядженні також є великий револьвер. Проте його снайперські навички, як зазнає і сам Геллбой, дуже низькі, тож часто виходить вступати в рукопашний бій, використовуючи таку зброю як мечі, піки і свою кам'яну правицю. Нестача справжньої бойової підготовки Геллбоя компенсується його досвідом як паранормального слідчого, хоча зустрічі з незнайомими загрозами часто змушують його вдаватися до імпровізації та використання його дотепності.

Геллбой був створений Майком Міньйолою до коміксового конвенту у вигляді демона із надписом «Hellboy» на поясі. Міньйола волів створити щось серйозне з цього концепту, але вирішив згодом залишити це ім'я.

Пізніше, Міньйола вирішив створити власний комікс, оскільки він вважав, що має сенс створити власних героїв для історій, які він хоче розповісти, а не намагатися залучити існуючих персонажів у ці історії. Міньйола казав: «Я мав на увазі ті історії, які я вигадав ще до створення Геллбоя. Не було такого, що я створив Геллбоя і сказав: „ Гей, а що тепер робитиме цей хлопець?“ Я знав, які види історій я хотів зробити, але просто потрібен був головний герой». Він спочатку створив Геллбоя як частину команди з п'яти осіб, але облишив цю ідею, коли зрозумів, що не міг вигадати назву команди, яка б йому сподобалася.

Як і інші герої американських коміксів типу Бетмена, Спайдермена, Росомахи, Дардевіла чи Спауна, Геллбоя постійно мучить жага дізнатись про своє минуле.

До того, як Геллбой був надрукований у видавництві Dark Horse Comics, його концепт був представлений директорату DC Comics, якому сподобалась концепція, але не сподобалось використання «Гелл» (Пекло) в імені.

Ранні історії були задумані та намальовані Міньйолою за сценарієм Джона Бірна, а пізніші вже були створені іншими творцями, ніж Міньйола, включаючи Крістофера Ґолдена, Гая Девіса, Райана Сука та Дункана Феґредо. Зростаючий попит на франчайзинг Геллбой призвели до того, що окремий випуск 2008-го In the Chapel of Moloch став першим коміксом Міньйоли в якості художника та сценариста з часів The Island 2005-го року.

Мінісерія Hellboy: Conqueror Worm отримала в 2002-му Премію Айзнера як Найкраща Закінчена Серія («Best Limited Series»), в той час як The Art of Hellboy отримала Премію Айзнера 2004 року за Найкраща Книга про Комікси («Best Comics-Related Book»). Міньйола отримав 2000 року Премію Гарві як найкращий художник («Best Artist») за Hellboy: Box Full of Evil. А комікс Hellboy: Darkness Calls виграв в 2007 Eagle Award в номінації найулюбленіший американський кольоровий комікс («Favourite Colour Comicbook — American»).

Персонаж Геллбой був номінований як Найулюбленіший Персонаж Коміксів («Favourite Comics Character») в 2004 та 2005 від Eagle Awards. 

Автор коміксів Алан Мур вніс Геллбоя до рекомендованих, та назвав його «сповненим майстерства та наче вирубаним із каменю, щоб ми могли побачити усю гостроту та чуттєвість таланту Міньйоли в його творах»[2].

В березні 2009 Геллбой отримав нагороди в двої категоріях за голосуванням фанатів Project Fanboy Awards: «Найкращій Герой незалежного коміксу» та «Найкращий Персонаж Незалежного коміксу»[3].

Офіційним виданням коміксів про Геллбоя в Україні займається видавництво Vovkulaka. Головна серія видається в колекційному форматі по дві частини в одному томі.

• Список коміксів усесвіту Геллбоя

• Weiner, Steve; Victoria Blake; Jason Hall (December 2006). Hellboy: The Companion. Dark Horse Comics. ISBN 978-1-59307-655-9.
• Masters, Phil; Jonathan Woodward (August 2002). Hellboy Sourcebook and Roleplaying Game. Steve Jackson Games. ISBN 1-55634-654-9.
• Mignola on Hellboy's Extended Universe. Comic Book Resources. March 3, 2008.
• NYCC: Hellboy Dominates 2008

• Офіційний сайт
• Hellboy Zone. Dark Horse Comics.
• Hellboy(англ.) на сайті«Comic Book DB»
• Hellboy in Ukraine українська фан-спільнота Геллбоя