Гендерно-незорієнтовані мови

Гендерно-незорієнтовані (безгендерні) мови (англ. Genderless languages) — це природні чи штучні мови, в котрих немає розрізнення за граматичним родом — а також категорій, що вимагають морфологічного узгодження між іменниками та пов'язаними з ними займенниками, прикметниками, артиклями чи дієсловами.[1]

Безгендерна мова не має граматичних гендерних відмінностей і тому не застосовує категорії як чоловічого, так і жіночого до іменників, артиклів, прикметників, дієслів. Багато природних і штучних мов є повністю чи частково безгендерними, а різноманітність зустрічається в індоєвропейській мовній групі, уральських і кількох азійських мовах. Простіше кажучи, саме тому у Франції столики жіночого роду, а телефони — чоловічого.

Граматично безсистемні мови та поняття граматичного роду мають стосунок до концепції чоловічого / жіночого та ставлення до реальних людей залежно від їх статі.

Не слід плутати з гендерно-нейтральною мовою, яка може бути як безгендерною, так і гендерованою, але навмисно пропускати гендер, де це можливо.

Морфологічний розбір феномена
Рід (гендер) в європейських мовах: голубий — гендерна система відсутня, жовтий — спільний/середній рід, зелений — поділ на живе/неживе, червоний — маскулінність/фемінність, темно-синій — чоловічий/жіночий/середній.

З точки зору морфології, граматичне розмежування за статевими ознаками може відбуватися при зіткненні різних мов. Наприклад, грецька мова раніше мала три роди, але втратила цю особливість через вплив турецької, яка не має граматичного розмежування статей. Цей феномен був названий «загальним спрощенням в системі поділу за статевою ознакою в мовах».

Те, що чоловічі форми використовуються для представлення всіх людських істот, узгоджується з традиційною гендерною ієрархією, яка надає чоловікам більшу владу і вищий соціальний статус, ніж жінкам (Ridgeway and Correll, 2004). Широкомасштабний контент-аналіз 800 000 повідомлень новин Reuters (опублікований англійською в 1996-1997-х) показав, що займенник «він» частіше, ніж «вона» фігурує в новинах, а також з'являвся в більш позитивному контексті (Gustafsson Sendén et al., 2014). Взаємозв'язок мови та гендерної ієрархії також було задокументовано в дослідженні, в якому проаналізовано співвідношення займенників чоловічої та жіночої статі (наприклад, він/вона, його/її) у письмових текстах (повні тексти близько 1,2 млн книг США, 1900—2008 роки, з бази даних Книг Google; Twenge et al., 2012). Було виявлено, що цей показник відображає статус жінок у США протягом 20-го століття. Коли статус жінок був високим (як свідчить рівень освіти, участь у ринку праці тощо), частка жіночих займенників була вищою; коли статус жінок був низьким, жіночі займенники вживалися рідше.

Типологія мов

Детальна класифікація мов за представленістю граматичних родів — див. у Рід (мовознавство).

З 256 мов в світі, 112 (44 %) мають ознаки розмежування за статтю, а 144 (56 %) є безгендерними. З огляду на той факт, що взаємозалежність мов з часом зростає, неможливо виключати можливість їх впливу одна на одну, проте, невідомо, який тип мов опиниться під впливом, а який буде впливати.

Хоча гендерна асиметрія існує в більшості, якщо не у всіх мовах, вона може бути більш чи менш помітною залежно від структури мови. Можна виділити три типи мов за основними характеристиками різних типів мов з урахуванням статі та гендерних асиметрій, а також бажаних стратегій лінгвістичної гендерної справедливості:

Граматичні гендерні мови Природні гендерні мови Безгендерні мови
Характеристики мов
  • кожен іменник має граматичний рід,
  • родові особисті іменники прагнуть висловити стать референта.
  • особисті іменники тяжіють до нейтральності за статтю (наприклад, сусіда),
  • референційні — виразно гендеровані (він / вона).
  • ні особисті, ні займенники не позначають стать.
  • гендер виражається лише через атрибути, такі як «чоловічий / жіночий [вчитель]» або в гендерній лексиці («жінка», «батько»).
Приклади мов німецька, французька, чеська англійська, шведська фінська, турецька

Отже, гендер та мовна гендерна асиметрія набагато більш помітні в граматичних гендерних мовах, ніж у природних гендерних або безгендерних (Hellinger and Bußmann, 2001).

Проблеми перекладу

Переклад між гендерованими та безгендерними мовами може викликати низку цікавих питань. Наприклад, в іспанській «el Papa» є християнським релігійним лідером, а «la papa» — смачно смаженими чіпсами. Це також причина того, чому китайці, корейці та японці мають складнощі з англійськими займенниками, хоча китайська, зокрема, містить ряд слів, що розділяють системи на концептуальні групи, але не зовсім такі, як гендерні іменники, які змінюють асоційовані прикметники в тому ж полі.

В німецькій, залежно від того, в якій частині (порівняно невеликої) діаспори Ви перебуваєте, йогурт (der joghurt) може бути жіночої статі (die joghurt) або навіть середньої (das joghurt).

Незрозуміло, як розвивалися гендерні мови. Деякі теорії припускають, що вони виникли через відмінність між живими і неживими об'єктами, як спосіб групування слів, які поділяють якості або поняття. Це, можливо, було там, де чоловічі / жіночі відмінності з'явилися в суспільствах і несли в собі потенціал для закріплення традиційних гендерних ролей шляхом присвоєння категорій «жіночого» і «чоловічого» словам, хоча для кожного прикладу існує контр-приклад, який поширює стереотипи. Інші теорії свідчать про те, що розвиток гендеру в мові був функцією більш довгих і складних структур речень, що дозволяло мовцеві відслідковувати тему.

Яким би не було походження граматичних родів, вони залишаються невід'ємною частиною деяких мов, але відсутні у більшості, і багато людей ніколи не зіткнуться з граматичним родом у своєму житті. Однак для перекладацької спільноти ключове значення має розуміння безгендерних і ґендерних мов, особливо при перекладі ґендерно-нейтральних термінів.

Гендерованість мови та гендерна рівність

Проблема закріплення і відтворення гендерної нерівності через мовний аднроцентризм призвела до широкого суспільного резонансу, коли гендерованість мови деконструюється, переосмислюється і оскаржується. Прикладами таких ініціатив як на національному, так і на світовому рівнях є вживання фемінітивів, гендерно-нейтральне мовлення, феміністична мовна реформа та гендерні мовні політики.

Існує певна тенденція, що мови без гендеру взагалі — де «він» і «вона» представлені одним і тим самим словом — пов'язані з найбільшою гендерною нерівністю, через те, що люди автоматично класифікують гендерно-нейтральні вирази як «чоловічі». Мови, в яких іменникам надається чоловічий або жіночий рід, пов'язані з гендерною нерівністю.

Проте прямої кореляції між мовою та рівністю не виявлено. Іран, наприклад, є переважно персидськомовною країною, а перська — безгендерна. Найменше за рівнем ґендерної рівності відзначився Ємен, за ним — Чад і Пакистан. Громадяни всіх трьох переважно говорять гендерними мовами. Фінляндія (гендерною мовою), Ісландія (природна гендерна мова), Норвегія (природна гендерна) належать до країн з найвищими показниками гендерної рівності.

Мовні політики

Див. також: Феміністична мовна реформа, Гендерна нейтральність, Гендерна політика

Багато країн взяли на себе зобов'язання щодо рівного ставлення до жінок і чоловіків (наприклад, держави-учасниці Європейського Союзу та асоційованих держав у Лісабонсько-Європейській угоді, 2007 р.), широке застосування якого рекомендовано у GFL (Gender-Fair Language) (перше оприлюднення в 1996, перегляди 2009 (ЮНЕСКО), 1999 (Національна рада вчителів англійської мови), 2002 (Єврокомісія), 2008 Американська психологічна асоціація, 2009).

Впровадження GFL досягло різних етапів у різних країнах і мовних спільнотах. У 1987 році представниці та представники Канади та країн Північної Європи виступили за прийняття GFL Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. Це призвело до створення керівних принципів в ЮНЕСКО (1999). Позиція ЮНЕСКО на користь GFL описана в їх керівних принципах ґендерної рівності: «Цей розвиток свідчить про зростаюче усвідомлення того, що мова не просто відображає те, як ми думаємо: вона також формує наше мислення. Якщо слова та вирази, які означають, що жінки поступаються чоловікам, постійно використовуються, то припущення про неповноцінність стає частиною нашого мислення; отже, необхідно коригувати мову, коли наші ідеї розвиваються» (ЮНЕСКО, 2011, ст. 4).

Цей документ став не лише найбільш широко визнаним міжнародним стандартом GFL, він також регулює використання мови у внутрішніх документах та публікаціях ЮНЕСКО. Подібні керівні принципи для публікацій були опубліковані Європейською Комісією (2008) з посиланням на всі робочі мови Європейського Союзу. Тим не менш, стандарти, які підтримують ЮНЕСКО і ЄС, не регулюють використання мови в різних країнах і не вважаються обов'язковими в їхніх державах-учасницях.

Див. також

Примітки
  1. Yasir Suleiman (ed.) (1999) «Language and Society in the Middle East and North Africa»/ — ISBN 0-7007-1078-7, Chapter 10: «Gender in a genderless language: The case of Turkish», by Friederike Braun

Список використаної літератури
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.