Ємен

«Аль-яман» може бути перекладена з арабської мови як «права сторона» або «щастя», «благоденство». Ємен займає більшу частину території, яку древні римляни називали «Арабіа Фелікс» («Щаслива Аравія»).

Арабське слово «аль-ємен» (араб. اليَمَن‎) означає «правий» (тобто «по правий бік від Мекки»). Натомість «лівою» називають Сирію — араб. الشام‎ (аш-шам), втім ця назва є неофіційною.

Північ країни стала незалежною від Османської імперії в 1918; Північний Ємен оголосив про створення Єменської Народної демократичної Республіки в 1962; Народна Республіка Південного Ємену створена в 1967 і змінила назву на Народну демократичну Республіку Ємен в 1970. Війна між обома Єменами розпочалася в 1971-72, угоди не діють, військові дії почалися знову в 1978. Угоду про припинення вогню підписано в 1979 з пропозицією про створення союзу. Громадянська війна в Південному Ємені розпочалася в 1986. Проект конституції єдиного Ємену опублікований в 1989; кордон між країнами відкрито в 1990, і країни формально об'єдналися в травні 1990 під назвою Республіка Ємен; в 1991 схвалена нова конституція. Антиурядові виступи в 1992, в 1993 створено коаліційний уряд, який очолив Хайдар Абу Бакр ель-Аттас; створено президентську раду з п'яти осіб.

У 1994 жителі півдня спробували знову відокремитися, проте їх повстання було придушене.

З 2004 в північно-західній провінції Саада точилася збройна боротьба між єменськими шиїтами і центральним урядом, в ході придушення повстання шиїтів загинули щонайменше 700 осіб. За цей час між сторонами сім разів укладали угоди про припинення вогню, які згодом рано чи пізно порушувалися.

18 березня 2010 бойовики заявили, що звільнили всіх захоплених ними раніше в полон військовиків і мирних жителів — за різними даними, від 175 до 445 осіб — і розміновували дороги на півночі Ємену. Президент країни Алі Абдулла Салех оголосив про закінчення війни з повстанцями шиїтів[1], уточнивши, що йдеться не про припинення бойових дій або перемир'я, а саме про остаточне припинення конфлікту.

Ще до початку арабських революцій Ємен був украй нестабільною країною, яку роздирали на частини численні суперечності. Після відходу у відставку колишнього президента Алі Абдулли Салеха у 2012 країна переживає період нестабільності.

Ємен є найнебезпечнішою країною Аравійського півострова[2]. Там вже кілька років не припиняються бойові дії проти ісламістів, сепаратистів і місцевих шиїтів. Крім того, там же діють численні терористичні угруповання, пов'язані з «Аль-Каїдою».

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013, Ємен посідає в ньому шосте місце[3].

На території Ємену знаходяться величні гори, прибережна низовина Тіхама, посушливі пустельні плоскогір'я, зрідка розділені більш родючими долинами. На заході — Єменські гори (найвища точка гора Ен-Набі-Шаїб, 3660 м). Вздовж узбережжя Червоного моря і Аденської затоки — пустеля Тіхама. На сході — невисокі плоскогір'я та пласкі узвишшя, які переходять у пустелю. Клімат тропічний, сухий. У країні відсутні постійні водотоки.

Територія колишньої ЄАР займає східну, найбільш високу частину Західно-Аравійського нагір'я, яка являє собою підведений, сильно розчленований край Аравійського щита, частково перекритий древнім лавовими відкладаннями. Низовина Тіхама, шириною від 30 км до 80 км, складена алювіальними і щебенистими відкладаннями. Рівнина впирається в гори, що круто підіймаються до висоти 2000-3000 м, де розташоване велике горбисте плоскогір'я, перетнуте звичайно сухими долинами (ваді) і високими кряжами; саме тут знаходиться найвища точка країни — гора Ен-Набі-Шаїб. Східний схил Західно-Аравійського нагір'я, звернений до пустелі Руб-ель-Халі, що займає більшу половину південної частини Аравійського півострова, більш пологий, ніж схил, звернений до низовини Тіхама, але крутіший, ніж північний схил, звернений до Неджду. Західний край Руб-ель-Халі підноситься на 900—1200 м над рівнем моря.

На території колишньої НДРЄ знаходиться більша частина ресурсів, в тому числі сільськогосподарські угіддя, зосереджені в районі Адена. Винятком є Хадрамаут, регіон у східній частині країни, що являє собою широку долину, що простяглася паралельно берегу і що повертає потім на південь, до моря. Прибережна низовина на півдні тягнеться на 5-65 км углиб країни. Внутрішня частина регіону являє собою перетнуте плоскогір'я, розчленоване долинами ваді.

Флора Ємену являє собою суміш флори Судано-Замбезійської області Африканського підцарства і флори Сахаро-аравійської області. Суданська рослинність, що характеризується відносно високим рівнем опадів, домінує у західних горах і частково на високогірних рівнинах. Рослинність Сахаро-аравійської області домінує на прибережних рівнинах, у східних горах, східних і північних пустельних рівнинах. Високий відсоток єменських рослин відноситься до тропічних африканських рослин, серед яких можна згадати наступні: фікус, комміфора, Senegalia mellifera, Grewia villosa, Rosa abyssinica, Cadaba farinosa та інші.

Серед Сахаро-аравійських видів можуть бути згадані: курай, фінік їстівний, Panicum turgidum, Aerva javanica, Zygophyllum simplex, Fagonia indica, Vachellia tortilis, Acacia ehrenbergiana, Hyphaene thebaica, Capparis decidua, Salvadora persica, Balanites aegyptiaca і багато інших. Багато сахаро-аравійських видів є ендеміками великої піщаної прибережної рівнини Тіхама.

Характерні роди рослин Ірано-Туранської області на сході і північному сході країни: Calligonum, цимбопогон, тамарикс та середземноморського регіону: Teucrium, лаванда, ялівець, капуста і дворядник.

Ємен ділиться на 22 мухафази, які поділені на 333 райони (muderiah), які в свою чергу поділені на 2210 підрайонів, і потім на 38284 села (на 2001 рік).

Адміністративний поділ Ємену на мухафази: 1.Аден, 2.Амран, 3.Аб'ян, 4.Ед-Даля, 5.Ель-Бейда, 6.Ходейда, 7.Ель-Джауф, 8.Ель-Махра, 9.Ель-Махвіт, 10.Сана (місто), 11.Дамар, 12.Хадрамаут, 13.Хадджа, 14.Ібб, 15.Лахдж, 16.Маріб, 17.Рейма, 18.Саада, 19.Сана, 20.Шабва, 21.Таїз, 22.Сокотра

10 лютого 2014 року були оприлюднені пропозиції високопоставленої державної комісії, що стосуються перетворення країни з унітарної на федеративну. Як очікується, Ємен буде розділений на шість регіонів, що володіють широкими повноваженнями у сфері внутрішньої політики[4].

Чисельність населення — 24 млн. (2011)

Річний приріст — 2,7 %

Фертильність — 4,8 народжень на 1 жінку

Тривалість життя — 61 рік у чоловіків, 65 років у жінок

Міське населення — 31 % (у 2008)

Грамотність — 70 % чоловіків, 30 % жінок (оцінка 2003 роки)

Етнічний склад — в основному араби, невелике число афро-арабських мулатів та індійців.

У 2016 році ВООЗ за допомогою HeRAMS оцінено 16 з 22 провінцій країни. Із 3507 проаналізованих закладів охорони здоров'я повністю функціонує лише 1579 (45%), частково 1343 (38%). 504 закладів (17%) не працює. Лікарів взагалі відсутні у 49 із 279 оцінених округів. У 42 % оцінених округів країни є лише 2 або менше лікарів[5]. У 2017 році у країні зафіксовано найбільший у світі за останні 50 років спалах холери. Захворіло близько 1 млн жителів країни[6].

Ємен — переважно аграрна країна. На сільське господарство і добувну промисловість у 1990-х роках припадало 68,4 %. Основні галузі промисловості: нафтова та нафтопереробна, текстильна, харчова, цементна. Є невеликі алюмінієві заводи. Транспорт головним чином автомобільний та морський. Морські порти: Аден, Ходейда, Моха, Саліф, Мукалла. Основні аеропорти розташовані в Сані і Хормаксарі (біля Адена).

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 4,2 млрд. Темп зростання ВВП — 3,8 %). ВВП на душу населення — $ 254. Імпорт (машини і обладнання, транспортні засоби, споживчі товари, пряжа, текстиль, пшениця, цукор, мед) — $ 2,7 млрд (г.ч. США — 8,9 %; ОАЕ — 9 %; Франція — 7,6 %; Італія — 7,3; Саудівська Аравія — 7 %). Експорт (бавовна, нафтопродукти, кава, шкіри, худоба, риба; паливно-мастильні матеріали становлять 84 % експорту) — $ 0,858 млрд (г.ч. Китай — 31%, Південна Корея — 25 %; Таїланд — 22 %; Японія — 5 %).

За даними Всесвітнього банку ВВП Ємену в 1996 становив 6,02 млрд дол. (380 дол. на душу населення). Приріст ВВП становив 2,8 % в 1990—1995 і 3,0 % в 1996. Структура ВВП Ємену в 1995: сільське і лісове господарство і рибальство — 14,7 %, сфера обслуговування — 46,5 %, добувна і обробна промисловість, будівництво і енергетика 38,8 %.

Виробництво електроенергії в країні — бл. 1,7 млрд кВт/год на рік (1990).

• Список міст Ємену
• Історія Ємену

• Усі правителі Ємену.

	Саудівська Аравія
Червоне море		Оман
Баб-ель-Мандебська протока	Аденська затока	Аравійське море