Генрикова книга

Liber fundationis claustri sanctae Mariae Virginis in Heinrichow (пол. Księga założenia klasztoru świętej Marii Dziewicy w Henrykowie або Генрікова книга Księga Henrykowska — стосторінкова, написана по-латині хроніка абатства цистерціанців в Генрікові (Нижньосілезьке воєводство). Її автор — Петро, абат монастиря[1]. Спочатку книжка служила для опису монастирського майна (з метою підтвердження монастирських прав на нього) в зв'язку з нестабільною ситуацією (в тому числі правової), що склалася після монгольської навали 1241 року.

Пам'ятник Генріковій книзі в Брукаліцах

Перша частина писалася в 1269—1273 рр.[2], вона описує історію монастиря від його заснування в 1227 році Генрихом Бородатим до 1259 року, частина друга доходить до 1310 року. Книжка являє собою цінний історичний, юридичний і мовний пам'ятник, в ній записано близько 120 топонімів, міститься інформація про жителів монастиря (від селян до вроцлавських єпископів), а також їх імена[1].

На даний момент книжка знаходиться в архіві архиєпархії Archiwum Archidiecezjalne у Вроцлаві (шифр V.7)[3], а її копія є і в самому абатстві в Генрікові.

Пропозиція по-польськи

У записах від 1270 року на аркуші 24[3] знаходиться пропозиція, яку вважають найпершу записану пропозицію польською мовою[4]:

Пропозиція записана наступним чином: «Day, ut ia pobrusa, a ti poziwai», в сучасній польській орфографії його можна записати так: «Daj, ać ja pobruszę, a ty poczywaj»[5], що в перекладі з давньопольської означає «Дай, я помело, а ти відпочинь»[4].

Ця пропозиція була виголошена осілим в Нижній Сілезії чеським лицарем Богухвалом, який звертався до своєї дружини, яка молола зерно на ручних жорнах. Фраза знаходиться в описі належить монастирю села Брукаліце Brukalice[2]. Сусіди, які почули ці слова, прозвали лицаря Брукалом (від звуконаслідувального дієслова brukać — виробляти шум, молоти)[6], а його прізвисько згодом дало ім'я всьому селу.

Хоча пропозицію названо літописцем польським, вона містить також і силезькі риси: в дієслові pobrusa сілезьке закінчення -a (в сучасному польському -ę)[7].

Примітки
  1. Walczak B. Zarys dziejów języka polskiego. — Wrocław : Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1999. — P. 63. — ISBN 83-229-1867-4.
  2. Kotarska J., Kotarski E. Średniowiecze, renesans, barok. — Gdańsk : Wydawnictwo Harmonia, 2002. — P. 169. — ISBN 83-7134-121-0.
  3. Michałowska T. Średniowiecze. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. — P. 266. — ISBN 83-01-13842-4.
  4. Walczak B. Zarys dziejów języka polskiego. — Wrocław : Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1999. — P. 64. — ISBN 83-229-1867-4.
  5. Michałowska T. Średniowiecze. — Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. — P. 267. — ISBN 83-01-13842-4.
  6. Лер-Сплавинский Т. Польский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1954. — С. 75—82.
  7. Podgórscy B. i A. Słownik gwar śląskich. — Katowice : Wydawnictwo KOS, 2008. — P. 12. — ISBN 978-83-60528-54-9.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.