Генрик Сухарський

Генрик Сухарський (пол. Henryk Sucharski; 12 листопада 1898, Ґрембошув, Австро-Угорщина — 30 листопада 1946, Неаполь, Італія) — польський військовий діяч, майор (19 березня 1938).

Генрик Сухарський
пол. Henryk Sucharski
Народився 12 листопада 1898(1898-11-12)[1][2]
Ґрембошув, Домбровський повіт, Малопольське воєводство, Польща
Помер 30 серпня 1946(1946-08-30)[1][2] (47 років)
Неаполь, Італія
·перитоніт
Країна  Польща
Діяльність офіцер
Знання мов польська
Учасник Перша світова війна, Польсько-радянська війна 1920, Польсько-литовська війна і Оборона Вестерплатте
Військове звання майор
Нагороди
Virtuti Militari (Командорський Хрест)
Virtuti Militari (Золотий Хрест)
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Хрест Заслуги (Польща)
Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921

Біографія

Народився в селянській родині. У 1909-17 роках навчався в 2-й імператорській і королівській гімназії в місті Тарнів.

13 лютого 1917 року вступив добровольцем в австро-угорську армію; ніс військову службу в маршовому (або запасному) батальйоні 32-го стрілецького полку австрійського ландверу в Боснії та Герцеговині. У лютому 1918 року закінчив Школу офіцерів запасу в місті Опатів і, в чині кадета-аспіранта, був відряджений у складі 9-ї роти 32-го стрілецького полку австрійського ландверу на Італійський фронт, однак, захворів на малярію і провів залишок війни в госпіталях.

Після повернення в Польщу 7 лютого 1919 року вступив в армію польської держави; ніс військову службу в 16-му піхотному полку, потім був командиром роти в штурмовому батальйоні 6-ї піхотної дивізії; брав участь у відбитті вторгнення чехословацьких військ в Сілезію в березні 1919 року, в радянсько-польській і польсько-литовській війнах. У міжвоєнний період продовжував нести військову службу.

Генерал-майор Ебергард віддає честь майору Сухарському (7 вересня 1939).

З 3 грудня 1938 по 7 вересня 1939 року — комендант Транспортного військового складу (ТВС) на півострові Вестерплатте (на території Вільного міста Данциг); майстерний організатор, Сухарський зосередився на вдосконаленні оборонних споруд ТВЗ. Під час Польської кампанії Сухарський брав участь в обороні Транспортного військового складу від з'єднань вермахту і самооборони СС «Данциг»: 1-2 вересня 1939 року керував обороною ТВС; результати руйнівного німецького масованого авіаційного нальоту 2 вересня на Вестерплатте послужили для Сухарського причиною віддати наказ про капітуляцію гарнізону Транспортного військового складу, однак, цей наказ не був виконаний в повному обсязі, оскільки проти нього виступили інші офіцери гарнізону ТВС. Існує непідтверджена версія, що 2 вересня заступник коменданта, командир вартової команди ТВС, капітан Францішек Домбровський відсторонив Сухарського і сам очолив командування гарнізоном Транспортного військового складу. На військових нарадах гарнізону ТВС 4 і 7 вересня Сухарскі наполягав на капітуляції «в умовах очевидної безнадійності становища гарнізону» і з огляду на те, що «подальші втрати призведуть до неминучого прориву оборони і загибелі всього особового складу»; знищення німецькими саперами за допомогою ранцевих вогнеметів караульного приміщення № 2 7 вересня послужило для Сухарського безпосереднім приводом віддати новий наказ про капітуляцію гарнізону Транспортного військового складу. Сухарський був одним з парламентерів під час обговорення з командиром німецького Саперного навчального батальйону, оберстлейтенантом К. Генке 7 вересня умов капітуляції польського гарнізону Вестерплатте. За наказом генерал-майора Фрідріха-Георга Ебергардта, затвердженим Головнокомандуванням Збройних сил Німеччини, на знак поваги до хоробрих захисників Вестерплатте Сухарському було надано право на носіння офіцерської шаблі під час перебування в німецькому полоні.

З вересня 1939 року й до закінчення Другої світової війни 1939-1945 років Сухарський перебував в німецьких пересильних таборах і таборах для військовополонених та інтернованих; в березні 1945 року, під час евакуації з одного табору для полонених офіцерів в інший, постраждав від нещасного випадку, від наслідків якого не зміг повністю оговтатися.

Після звільнення американськими військами з німецького табору для полонених офіцерів, Сухарський 28 травня 1945 року вступив в польський 2-й корпус, який підпорядковувався польському емігрантському урядові в Лондоні, і був переміщений в Італію, де з 25 січня 1946 року обіймав посаду командира польського 6-го батальйону карпатських стрільців.

19 серпня 1946 року Сухарський був відправлений в англійський військовий госпіталь в Неаполі, де і помер від перитоніту; 1 вересня того ж року був похований на Польському військовому цвинтарі в місті Казамассіма.

21 серпня 1971 року останки Сухарскі були ексгумовані, перевезені в ПНР і 1 вересня того ж року з військовими почестями поховані на півострові Вестерплатте. 16 березня 2021 року за згодою родичів Сухарського урна з його останками була ексгумована і доставлена в костел Святої Бригітти в Гданську для перепоховання на новому військовому цвинтарі Вестерплатте, яке заплановане на 1 вересня 2022 року.[3]

Нагороди

Література

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Wyborcza.pl. trojmiasto.wyborcza.pl. Процитовано 22 травня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.