Малопольське воєводство

Після 1815 року рішенням Віденського конгресу територію Західної Галичини було розділено між Царством Польським і Вільним містом Краків. Вільне місто формально було засноване 3 травня 1815. В цьому ж році було оприлюднено Конституцію міста, яка була переглянута і розширена у 1818 році, встановивши істотну автономію для міста.

Протягом повстання 1830-31 Краків був базою для допомоги військам Царства Польського. Після кінця повстання автономія вільного міста була обмежена. Поліцією управляла Австрія, вибір президента схвалювався представниками трьох держав. Краків був зайнятий Австрійським військом з 1836 до 1841. Після невдалого Краківського повстання 1846, Вільне місто анексувала Австрія 16 листопада 1846 і перетворила у Велике Князівство Краківське. Після відновлення незалежності Польщі в 1918 році Краків знову стає одним з найважливіших міст відродженого держави.

23 грудня 1920 року було засноване краківське вроєводство із міста Кракова та 17 повітів з переважно-польським населенням (Бяла, Бохня, Бжесько, Хшанув, Домброва, Ліманова, Мелець, Мислениці, Освенцим, Пільзно, Подгуже, Ропчице, Тарнів, Вадовиці, Величка, Живець, Списько-Оравський), також з 5 повітів з українською меншістю (терени повітів Горлиці, Грибів, Ясло, Новий Санч і Новий Торг). Почало функціонувати 1 вересня 1921 року. У 1923 році в місті відбувається повстання, викликане політичною і економічною кризою в країні.

У 1939-1945 роках Краків був столицею колоніальної адміністрації Генерал-губернаторства.  3 березня 1941 у кварталі Подгуже, неподалік від єврейського району Казімеж, було засноване Краківське гетто. 15 жовтня 1941 року генерал-губернатор Ганс Франк підписав у Варшаві наказ про смертну кару для євреїв, які без дозволу порушували кордони гетто, і також для поляків, які надавали їм допомогу.

Молодь гетто створила ZOB «бойову єврейську організацію» (пол. Żydowska Organizacja Bojowa) і організовувала опір у гетто, допомагаючи підпільній Армії крайовії. Лідерами ZOB були Долек Лібескінд, Шимон і Густа Драгнери. Група під їх керівництвом у союзі з ПОРП (Польською об'єднаною робочою партією) брала участь у різних акціях опору, а саме, підрив кафе «Kazanova», «Cyganeria», кінотеатру «Bagatella» — місць, де збиралися нацистські офіцери; знищення патрульного судна СС на Віслі, гаражів Вермахту, розстріли єврейських зрадників, колабораціоністів та шпигунів СС. На відміну від Варшавського гетто, їх боротьба не призвела до загального повстання.

13-14 березня 1943 нацисти під командою унтерштурмфюрера СС Амона Гёта, коменданта трудового табору Плашув, за участю підрозділів польської та української допоміжної поліції, провели «остаточну ліквідацію гетто». 8 тисяч євреїв, які вважалися придатними до роботи, були перевезені в концтабір Плашув. 2 тисячі євреїв, які вважалися непридатними до роботи, були вбиті прямо на вулицях гетто. Усі інші були відправлені в Аушвіц. Після закінчення операції зі знищення гетто членам єврейського комісаріату та єврейської поліції було наказано зібрати тіла тих, хто був убитий. У наступні місяці групи єврейських ув'язнених з Плашува щодня працювали на території колишнього гетто, очищаючи його. Влітку 1943 року члени комісаріату та єврейської поліції, після того, як гетто було очищено, були також депортовані в Плашув.

В повоєнний час після адміністративної реформи 28 червня 1946 року році Краківське воєводство було відновлене, яке було в 1975 році розділене на більш менші провінції (Краків, Новий Сонч, Тарнов, Бельсько, Катовіце і Кельце). В результаті адміністративної реформи Польщі 1998 року воєводство припинило своє існування і його територія повністю відійшла з 1 січня 1999 року до новоствореного Малопольського воєводства, яке виникло внаслідок проведення адміністративної реформи шляхом об'єднання (частково чи повністю) семи воєводств:

• Краківське (повністю);
• Новосяноцьке (повністю);
• Тарнівське (окрім Дембицького повіту та гмін Радомисль Великий та Вадовиці з повіту Мелецького);
• Бельське (тільки гміни Суського, Вадовицького та Освєнцимського повітів);
• Катовіцьке (тільки Олькуський та Хшанівський повіти, а також гміна Брешне з Освєнцімського повіту);
• Кєлицьке (тільки Меховський повіт та гміни Палєчніца і Кошиці з Прошовського повіту);
• Кроснєнське (тільки гміни Бєш та Ліпнікі з Горлицького повіту).

Сучасні межі Малопольського повіту не повністю об'єднують географічно історичні землі Малопольщі.

3 серпня 2006 року постановою Сенату Польщі 2007 рік був оголошений роком міста Кракова. 25 травня 2014 року відбувся міський референдум, на якому краков'яни висловилися за будівництво в місті метрополітену (55,11% голосів), створення системи відеоспостереження (69,73% голосів), будівництво нових велодоріжок (85,2% голосів) і проти заявки Кракова на проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року (69,72% голосів). У липні 2016 року в Кракові пройшов католицький Всесвітній день молоді за участю Папи Римського Франциска. У липні 2017 року місті відбулася 41-я сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Малопольське воєводство є єдиним, яке має право розміщувати на своєму гербі символ Польщі — білого орла у королівській короні[3]. Традиційний девіз воєводства такий: лат. Mater et Metropolis Omnium Terrarum Poloniae, дос. «Матір і столиця всіх земель Польських».