Генріх-Антон Дебуа

Генріх-Антон Дебуа (нім. Heinrich-Anton Deboi; 6 квітня 1893, Ландсгут, Німецька імперія20 січня 1955, Чернці, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Генріх-Антон Дебуа
нім. Heinrich-Anton Deboi
Народився 6 квітня 1893(1893-04-06)[1]
Ландсгут, Баварія, Німецька імперія
Помер 5 липня 1955(1955-07-05)[1] (62 роки)
Chernzyd, Q19837551?, Lezhnevsky Districtd, Івановська область, РРФСР, СРСР
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Біографія

Могила Дебуа.

6 липня 1912 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Воював на Західному фронті, учасник битви на Соммі. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — командир 199-го піхотного полку 57-ї піхотної дивізії. Учасник Польської і Французької кампаній, а також німецько-радянської війни. З 2 травня 1942 року — командир 44-ї піхотної дивізії. Дивізія була розбита під Сталінградом, а Дебуа 28 січня 1943 року потрапив у радянський полон. Утримувався в різних таборах. Помер у табірному лазареті від уремії. Похований на військовому цвинтарі в Чернцях (ряд 3, могила 5/6).

Нагороди

Література

  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Band 3: Dahlmann-Fitzlaff. Biblio Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2424-7, S. 40–41.
  • Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0, S. 65.
  • Franz Thomas, Günter Wegmann: Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939–1945. Biblio-Verlag 2000, ISBN 978-3-7648-1153-2, S. 164–165.
  • Jürgen Kraus: Handbuch der Verbände und Truppen des deutschen Heeres 1914-1918. Teil VI: Infanterie. Band 1: Infanterie-Regimenter. Verlag Militaria, Wien 2007, ISBN 978-3-902526-14-4, S. 433.
  • Irina V. Bezborodova: Die Generäle des Dritten Reiches in sowjetischer Hand. Verein zur Förderung der Forschung von Folgen nach Konflikten und Kriegen, Graz-Moskau 1998, ISBN 978-3-901661-03-7, S. 59–60.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium, E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1924. S. 165.
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 267.
  1. TracesOfWar
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.