Генріх Зусман

Генріх Зусман (в Росії — Андрій Андрійович Зусман; нім. Heinrich Sussmann; 23 січня 1796, Берлін — травень 1848, Санкт-Петербург) — німецький флейтист, скрипаль і композитор.

Генріх Зусман
Основна інформація
Дата народження 23 січня 1796(1796-01-23)[1]
Місце народження Берлін, Королівство Пруссія
Дата смерті травень 1848 (52 роки) або 1848
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія
Громадянство Німеччина
Професії музикант, композитор

Біографія

Почав вчитися грі на скрипці у свого батька, потім займався на флейті у соліста оркестру Берлінської опери серпня Шрьока (нім. August Schroeck). У 1813 році під час війни за незалежність, Зусман грав в оркестрі Кольбергського регіменту. Після закінчення війни, Зусман повернувся в Берлін, де працював в королівській капелі (зараз Державна опера Унтер-ден-Лінден), а також виступав як соліст. Паралельно займався теорією музики у Карла Фрідріха Цельтера. У 1822 році з великим тріумфом виступив в Санкт-Петербурзі, після чого отримав запрошення стати солістом оркестру Імператорського театру, де пропрацював 16 років до 1838 року. У 1836 році був призначений музичним директором Імператорського театру[2]. У 1837 році знову відвідав Німеччину, виступав з концертами в Берліні і Бреслау, отримавши успішні відгуки та визнання преси (нім. Allgemeine Zeitung).

Афіша концерту Зусмана в Фінляндії, 13 березня 1841. Виконувалося Концертіно (1839) і Блискучі варіації (1840)

Творча діяльність

У віці 16 років Зусман був вже відомим флейтистом, в юності подорожував як концертуючий артист. Автор багатьох творів для флейти соло, флейти з фортепіано і флейти з оркестром, а також ансамблів флейт. Але найбільшу популярність здобула його педагогічна спадщина — вправи, етюди та «Школа гри на флейті» (1839), які до сих пір видаються по всьому світу.

Михайло Глінка, характеризуючи оркестр і його солістів, які брали участь в репетиціях в першому виконанні опери «Життя за Царя» (1836), писав:

«… флейтист Зусман був, безперечно, один з кращих, якщо не кращий соліст в Європі»[3]

Твори

Сьогодні видані:

  • Квартет для 4-х флейт, тв. 27 № 1
  • «Школа гри на флейті» у 3-х частинах, тв. 53
    1. вправи
    2. 12 легких дуетів і етюдів
    3. 24 великих етюди
  • Концертіно для флейти з оркестром (1839)

Видані в XIX столітті[4]:

  • 3 концертних дуети для 2-х флейт, тв. 2
  • Тема з варіаціями для флейти і струнного квартету, тв.3
  • 3 блискучих і легких дуети для 2-х флейт, тв. 4
  • Квартет для 4-х флейт ре мажор, тв. 5
  • Серенада для флейти і гітари, тв. 6
  • Попурі для флейти (чи скрипки), скрипки, альта і віолончелі
  • Серенада для флейти і фортепіано, тв. 12
  • 30 великих етюдів у всіх тональностях (1831)
  • 3 дуети для 2-х флейт, тв. 24
  • 6 соло для флейти, тв. 25
  • Велика фантазія для флейти і фп., тв. 28 (присвячена Фюрстенау) (1838)
  • Концертне тріо для 2-х флейт і фортепіано., тв. 30 (1838)
  • 3 соло для флейти, тв. 31 (1838)
  • Інтродукція та блискучі варіації на т. з опери Обера «Німа з Портічі» для флейти з оркестром (1840)
  • 3 дуети для 2-х флейт, тв. 36 (1840)
  • 6 німецьких пісень (1842)
  • 6 великих соло, тв. 55
  • 6 каприсів для флейти, тв. 58
  • «Souvenir de Paganini». Фантазія в формі рондо для флейти і фп., тв.56 (1853)
  • Інтродукція та варіації на вальс Штрауса для флейти і фп., тв. 57 (1854)

Примітки
  1. http://imslp.org/wiki/Category:Soussmann%2C_Heinrich
  2. Richard S. Rockstro: A Treatise on the Flute
  3. М. Глинка, «Литературное наследие», т. 1, стр. 166
  4. по каталогу Hofmeister XIX и Richard S. Rockstro: A Treatise on the Flute

Література
  • A. Goldberg: Porträts und Biographien hervorragender Flöten-Virtuosen, -Dilettanten und -Komponisten. Moeck 1987 (Reprint v. 1906). ISBN 3-87549-028-2
  • Richard S. Rockstro: A Treatise on the Flute. Longwood Pr Ltd (1976). ISBN 0893410071

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.