Генріх Немирич
Ге́нріх Неми́рич (повне ім'я: Генріх Кароль Бонавентурович Немирич) (1757 Горбаків — бл.1805, Тайкури?) — український шляхтич з роду Немиричів.
| Генріх Немирич | |
 | |
| Клярма | |
| Народження: |
1757
|
|---|---|
| Смерть: | бл. 1805 |
| Поховання: | |
| Підданство: | Російська імперія |
| Рід: | Немиричі |
| Батько: | Бонавентура Немирич |
| Мати: | Анґела Кжицька |
Біографія
Походить з українського боярського роду Немиричів гербу Клямра, черніхівської гілки засновником якої вважається Андрій Йосипович Немирич.
Батько — католик Бонавентура Карольович Немирич, староста новоселецький, католик. Матір — католичка Анґела (Гелена) Кжицька, шляхтянка.
Народився на Волині в селі Горбаків 1757 року. Мав чималі володіння у Волинському та Київському воєводствах.
Генріх Немирич став «героєм» оповідання знаного історика, письменника та ревного католика Яна Охоцького. В ньому йдеться про те, що молодий шляхтич Генріх поїхав навчатися до Парижу де захопився вченнями французького просвітителя Вольтера. Закінчивши навчання повернувся на батьківщину й відкрито почав проповідувати його матеріалістичні та атеїстичні погляди на Волині. Під час однієї з таких проповідей біля Крупського костелу близько 1785 року був осуджений людьми, за що згодом проти нього було відкрито провадження в духовній консисторії. Вирок луцького консистору: «витягнути й відрізати язика, подрати в три ремені, тіло четвертувати й розкидати по полям». Пізніше справу було передано ще й до луцького ґродського суду, яку взяв під свій особистий контроль луцький скарбник та ревний католик Єжи Фальковський. Після цього Генріх Немирич був змушений виїхати за кордон, спочатку до Німеччини, а звідти до Голандії. Там служив у флоті де отримав звання старшого поручника. Згодом повернувся на Волинь і жив у Коростовій (суч. Українка) у свого родича, шляхтича Лукаша Лежницького. За словами автора втративши весь спадок та сильно випиваючи Генріх Немирич помер у корчмі під лавкою і був поханий у Тайкурах. Там йому поставили особливий пам'ятний надгробок як приклад іншим єретикам і безбожникам.
В оповіданні Яна Охоцького, на противагу заможному шляхтичу «атеїсту» Генріху Немиричу, луцького скарбника та ревного католика Єжи Фальковського змальовано справжнім лицарем та поборником католицької віри. Також в завершенні свого оповідання, автор ніби наперед виправдовує себе, що історія ця є правдивою. Всі персонажі є реальними історичними постатями і їхня присутність в оповіданні відповідає хронології їхнього життя. Водночас дане оповідання це єдина відома згадка про життя Генріха Кароля Бонавентуровича Немирича.
Див. також
Література
- Kraszewski J. I. «Pamiętniki Jana Duklana Ochockiego». Wilno. 1857. T. 1. S. 120—129.