Генріх Шютц

Генріх Шютц (нім. Heinrich Schütz; 8 жовтня 1585, Бад-Кестріц — 6 листопада 1672, Дрезден) — німецький композитор і органіст раннього бароко. Вважається найвидатнішим німецьким композитором до Йоганна Себастьяна Баха.

Генріх Шютц
нім. Heinrich Schütz
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я нім. Heinrich Schütz
Дата народження 8 жовтня 1585(1585-10-08)
Місце народження Бад-Кестріц
Дата смерті 6 листопада 1672(1672-11-06) (87 років)
Місце смерті Дрезден
Громадянство Німеччина
Професії композитор, музикант
Вчителі Джованні Ґабріелі і Georg Ottod
Відомі учні Johann Vierdanckd, David Pohled, Johann Wilhelm Furchheimd, Adam Kriegerd, Johann Schelled, Christoph Bernhardd[1], Matthias Weckmannd, Christoph Kitteld, Carlo Farinad, Йоганн Пауль фон Вестгоф, Heinrich Albertd, Johann Theiled, Caspar Kitteld, Giovanni Andrea Bontempid, Clemens Thiemed, Johann Klemmd, Friedrich von Westhoffd, Gabriel Möhlichd, Johann Jacob Löwed, Johann Nauwachd, Anton Colanderd, Friedrich Wernerd і Philipp Stolled
Жанри опера, мотет, Кантата і Мадригал
Псевдоніми Henricus Sagittarius
 Файли у Вікісховищі

Біографічні дані

Народився у Бад-Кестріці. З 1599 року співав у Кассельській придворній капелі. У 1609—1612 роках вивчав композицію у Венеції у Джованні Ґабрієлі. Деякий час був органістом у Касселі, а 1615 року переїхав до Дрездена, де служив композитором при дворі курфюрста Саксонії і працював у Капелі курфюрстів Саксонії. Після Тридцятилітньої війни, яка дезорганізувала придворне життя, 1633 року влаштувався на роботу в Копенгагені. Повернувся до Дрездена 1641 року, де й залишався до самої смерті. Був похований у Дрездені, але його могила була знищена.

Творчість

Генріх Шютц став основоположником багатьох жанрів німецької музики. Його опера «Дафна» вважається першою німецькою оперою — ця опера була виконана у Торгау в 1627 році, проте музика була втрачена.

Вважається також, що Шютц переніс на німецький ґрунт досягнення венеціанської школи — поліхоральність і концертний стиль. Він зробив значний внесок у розвиток музики лютеранської церкви, привнісши в неї барокові композиційні прийоми і правила, розроблені в Італії в першій половині сімнадцятого століття. Він об'єднав їх з методами нідерландської школи, в якій був вихований. Наприкінці життя написав три страсті, роблячи внесок у поновлення середньовічних жанрів.

Шютц відзначений як музикант у Календарі Святих лютеранської церкви 28 липня з Йоганном Себастьяном Бахом і Георгом Фрідріхом Генделем.

Опубліковані твори
  • Il primo libro de madrigali Opus 1 (Перша книга мадригалів) — Венеція, 1611;
  • Psalmen Davids Opus 2 (Книга 1) — Дрезден, 1619;
  • Historia der frölichen und siegreichen Aufferstehung… Opus 3 (Історія радісного і переможного воскресіння Ісуса) — Дрезден, 1623;
  • Cantiones sacrae Opus 4 — Фрацбург, 1625;
  • Psalmen Davids Opus 5 (Книга 2) — Фрайбург, 1628 — на тексти німецьких псалмів;
  • Symphoniae sacrae Opus 6 (Книга 1) — Венеція, 1629;
  • Musikalische Exequien Opus 7 — Дрезден, 1636;
  • Kleine geistliche Konzerte (Книга 1) Opus 8 (Книга 1) — Лейпциг, 1636;
  • Kleine Geistliche Konzerte (Книга 2) Opus 9 — Лейпциг, 1639;
  • Symphoniae sacrae (Книга 2) Opus 10 — Дрезден, 1647;
  • Geistliche Chor-Music Opus 11 — Дрезден, 1648;
  • Symphoniae sacrae (Книга 3) Opus 12 — Дрезден, 1650;
  • Zwölf geistliche Gesänge Opus 13 — Дрезден, 1657;
  • Psalmen Davids (rewizja Księgi 2) Opus 14 — Дрезден, 1661;
  • Magnificat Anima Mea Dominum
  • Weihnachtshistorie (Різдвяна ораторія) — 1660, публікація Дрезден, 1664.

Багато творів Шютца (балет на сюжет «Орфея і Еврідіки», 1638; п'ятиактні балет «Паріс і Олена», 1650; дві пасторалі «з музикою і танцями» та інші) пропали: ноти загинули під час пожежі в дрезденській бібліотеці (1760).

Література

Посилання

Примітки
  1. The Late Baroque Era: From the 1680s to 1740 / G. J. Buelow — 1993. — P. 217.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.