Генрі Айртон

Ге́нрі А́йртон (англ. Henry Ireton; 3 листопада 1611 — 26 листопада 1651) — діяч англійської буржуазної революції XVII століття, один з організаторів нової (парламентської) армії (так званої армії нового зразка). Належав до поміркованих індепендентів, мав великий вплив на Олівера Кромвеля.

Генрі Айртон
Народився 1611[1][2][…]
Аттенборо, Ноттінгемшир, Королівство Англія
Помер 26 листопада 1651(1651-11-26)[1][3][…]
Лімерик, Манстер
Країна  Королівство Англія
 Англійська республіка
Діяльність політик
Alma mater Триніті-коледж
Знання мов англійська[1]
Членство list of regicides of King Charles Id
Посада член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the 1642-48 Parliamentd і Member of the 1648-53 Parliamentd
Військове звання генерал і генерал-лейтенант[4]
Батько German Iretond[4][5]
Мати Jane Warburtond[5]
У шлюбі з Bridget Cromwelld[5]
Діти Henry Iretond[4], Elizabeth Iretond[4], Jane Iretond[4] і Bridget Bendishd[4]

Життєпис

Освіту отримав в Оксфорді. З початком громадянської війни став на бік парламенту в битвах при Еджхілі (1642) та Гейнсборо (1643). Підтримав Олівера Кромвеля в боротьбі проти пресвітеріанського генерала Манчестера і став одним з організаторів нової армії, так званої армії «Нового зразка», «або нового строю». У битві під Нейсбі командував лівим крилом, в той час як Кромвель — правим. У 1645 році був обраний в Довгий парламент. У 1646 році одружився з дочкою Кромвеля Бріджит. У конфлікті між парламентом і армією довго коливався і лише небезпека втрати контроль над військом змусила його встати на бік солдатів.

До 1648 року Айртон обстоював монархічний лад як знаряддя влади переважно нового дворянства і буржуазії. У 1647 році брав участь у придушенні повстання левелерів.

Восени 1648 коли стало зрозуміло, що індепенденти втратять владу якщо не стратять короля, Айртон став одним з організаторів та учасників суду над Карлом І. Саме він підписав йому смертний вирок. Як помічник Кромвеля в 1649 році пішов в Ірландський похід, а після від'їзду Кромвеля залишився в званні лорда-правителя Ірландії. Упродовж 1649—51 років як лорд-депутат Ірландії жорстоко придушував національний рух ірландського народу.

Помер раптово — від хвороби, що перебігала з гарячкою.

Погляди

Генрі Айртон був автором більшості петицій та звернень армії до парламенту. У «Пунктах пропозицій» і особливо в дебатах на конференції в Патні у жовтні 1647 року виступав як прихильник «Традиційної конституції» яка передбачала збереження короля та палати лордів і рішучим ворогом «народоправства». Теорії народного суверенітету Айртон протиставляв концепцію «громадянського суспільства» як сукупності власників. Рішуче виступав проти загального виборчого права, при цьому не приховував, що боїться за «цілісність власності». Виборче право для Айртона це «право власників», які є носіями «постійного інтересу» в державі, одним словом був реакціонером.[6]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. General Henry Ireton
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Lundy D. R. The Peerage
  5. Kindred Britain
  6. David Farr, Henry Ireton and the English Revolution (Woodbridge, Boydell & Brewer, 2006).

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.