Генрі Ровланд

Генри Ровланд (Henry-Augustus Rowland, 27 листопада 1848 — 16 квітня 1901) — американський фізик. З дитинства почав захоплюватися науками та проводив увесь свій вільний час у лабораторіях.

Генрі Ровланд
англ. Henry-Augustus Rowland
Народився	27 листопада 1848(1848-11-27) Хонсдейл, Пенсільванія, США
Помер	16 квітня 1901(1901-04-16) (52 роки) Балтимор
Країна	США
Національність	американець
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Політехнічний інститут Ренсселераd і Академія Філліпса
Галузь	Фізика
Заклад	Політехнічний інститут Ренселера
Науковий керівник	Герман фон Гельмгольц[1]
Аспіранти, докторанти	Joseph Sweetman Amesd[2], Едвін Голл[3], Henry Andrews Bumsteadd[4], Charles Elwood Mendenhalld[5], Edward Bennett Rosad[6], Harry Fielding Reidd[7], Frederick Albert Saundersd[8], William Jackson Humphreysd, Charles Elwood Mendenhalld[9], Harry Fielding Reidd[9] і Louis Duncand[9]
Членство	Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США[10], Американська академія мистецтв і наук, Прусська академія наук і Американське фізичне товариство[10]
Нагороди	медаль Генрі Дрейпера (1890) медаль Маттеуччі (1895) премія Румфорда (1883) іноземний член Лондонського королівського товариства
Премія Румфорда (1883) Медаль Генрі Дрейпера (1890) Медаль Маттеуччі (1895)

З 1872 року асистент-професор фізики в політехнічному інституті в Трої (Troy, NY), а з 1876 року і до смерті займав посаду професора фізики в Університеті Джонса Гопкінса в Балтіморі.

Ровланд разом зі розділовою машиною (dividing engine)

Писав праці в галузі електродинаміки, оптики, спектроскопії. У 1876 році довів, що конвекційний струм вільних зарядів у рухомому провіднику за своєю магнітною дією є тотожний до струму провідності в нерухомому провіднику (дослід Роуланда). Цей дослід зіграв важливу роль в підтвердженні рівнянь Максвелла для рухомих середовищ. У 1880 році з високою точністю визначив механічний еквівалент теплоти, отримавши значення 426,2 кгм/ккал.

У 1882 році винайшов увігнуту дифракційну ґратку і досяг великих успіхів у техніці їх виготовлення, зокрема виготовив ґратки з 800 штрихами на міліметрі. Побудував розділову машину для виготовлення увігнутих дифракційних ґратек, що значно розширило можливості спектроскопії. 1893 року розробив теорію дифракційної ґратки. Склав фотографічний атлас сонячного спектру (1886—1889 роки). Виконав нові виміри довжин хвиль.

В останні роки свого життя він займався розробкою системи мультиплексу телеграфії.

З 1899 по 1901 був президентом американського фізичного товариства.