Георгій (Ящуржинський)
Архієпископ Георгій (в миру Гавриїл Олексійович Ящуржинський; 1778 — 1 квітня 1852, Тобольськ) — український релігійний діяч. Ректор Подільської духовної семінарії синодальної церкви Російської імперії.
| Архієпископ Георгій | ||
| ||
|---|---|---|
| 16 квітня 1830 — 30 червня 1845 | ||
| Попередник: | Аарон (Нарцисов) | |
| Наступник: | Варлаам (Успенський) | |
| ||
| 24 серпня 1824 — 16 серпня 1830 | ||
| Попередник: | Мефодій (Пишнячевський) | |
| Наступник: | Нафанаїл (Павловський) | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Гавриїл Олексійович Ящуржинський | |
| Народження: | 1778 Річ Посполита | |
| Смерть: | 1 (13) квітня 1852 Тобольськ | |
| Чернецтво: | 1810 | |
| Єп. хіротонія: | 24 серпня 1824 | |
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Тобольський та Сибірський (1832—1852) РПЦ, єпископ Архангельський та Холмогорський (1830—1832) РПЦ. На території України був єпископом Полтавським (1824—1830).
Життєпис
Народився в сім'ї греко-католицького священика на Поділлі у Речі Посполитій. Навчався у Василіянському Барському та Вінницькому училищах УГКЦ.
Закінчив Шаргородську духовну семінарію і був призначений у ній вчителем.
1807 — рукопокладений в сан священика синодальної РПЦ і призначений ключарем при Кам'янецькому катедральному соборі РПЦ, також вчитель місцевої семінарії РПЦ.
1810 — пострижений в чернецтво та призначений префектом Подільської духовної семінарії РПЦ.
1813 — зведений в сан архімандрита православного Кам'янецького Троїцького монастиря, ректор Подільської духовної семінарії.
24 серпня 1824 — хіротонія в єпископа Полтавського на лівому березі Дніпра, на землях старої Гетьманщини.
З першого дня вступу на архієрейську катедру Георгій, як любитель церковного співу, взяв за мету зробити хор найкращим, із з тієї пори поліпшення архієрейського хору стало головною його турботою. Усе духовенство він змушував вчитися співати по нотах і щодня «довго особисто займався цією справою».
На святкових богослужіннях він сам читав акафіст і тривалий час ходив з кадилом по церкві під час «протяжного» співу першого кондака та акафіста.
Організував продаж воскових свічок на користь архієрейського будинку і прославився як любитель «приносів». «Приноси» здійснювалися таким чином: при монастирі, де жив першосвящений, була катедральна крамниця із різними бакалійними товарами. Той, хто бажав здійснити «принос» мав придбати щось у цій крамниці, наприклад фунт чаю, цукру, вина тощо і відправлявся до «прийомної». «Принос» потім повертався назад до крамниці, знову продавався і знову повертався.
Еміграція до Московії
До обер-прокурора Синоду князя П. С. Мещерського дійшли чутки про «користолюбство» Георгія. Хоча чутки не були підтверджені, Священний Синод постановив перевести його в гіршу єпархію — до Архангельська.
16 квітня 1830 — єпископ Архангельський та Холмогорський синодальної церкви Російської імперії.
Будучи єпископом Архангельським синодальної ЦРІ, Георгій наразився на незадоволення за участь у відкритті пам'ятника М. В. Ломоносову 25 липня 1832. З цього приводу Георгій отримав догану від Синоду.
У західному Сибіру
При обер-прокурорі Синоду графі Н. Протасові єпископ Георгій відзначений, 30 червня 1845 переведений у Тобольськ із веденням у сан архієпископа ЦРІ. У цій єпархії, яка охоплювала землі сибірський татар та угрів, показав себе ревним у справі догляду церков. Із великими труднощами і небезпекою для життя подорожував по тундрі, відвідуючи церкви у най віддалених від Тобольську селищах. Одного разу ледь не утонув у Іртиші, пропливши зі своєю свитою п'ять годин на напівзатонулому поромі.
Помер 1 квітня 1852 у Тобольську. Похований у архієрейській церкві за містом.
Посилання
- Архієреї (рос.)