Акафіст
Ака́фіст, або Акатист — при богослужінні в церквах хвальна відправа з читанням і співами на честь Христа, Богородиці та певних святих. Під час акафісту вимагалось обов'язково стояти, звідси й назва акафіст від грец. α — не, καθιςω — сідаю.
Акафісти складаються з 25 пісень: 13 кондаків і 12 ікосів («кондак» — коротка хвалебна пісня. Ікоси закінчуються вигуком «Радуйся», а кондаки — «Алилуя». Акафіст побудований на Святому Письмі, перлинах віри і історичних подіях поетичними засобами, особистими переживаннями автора і тих, хто з вірою і любов’ю співають цей гімн радості, подяки і прослави. Акафісти служать не тільки в церкві, але і вдома – як особисту молитву
Історія
Акафіст до Пресвятої Богородиці є найдавнішим, його було укладено у V-VII століттях, всі інші акафісти написані за його взірцем.[1]
Візантійські взірці жанру вимагають написання акафістів почасти ритмізованою прозою, почасти римованою поезією. Однак на Русі-Україні стали поширеними тільки прозові акафісти, як перекладні, так і оригінальні. Траплялися спроби лише часткового римування так званими бідними римами.
Останніми роками з'явилися спроби відновити візантійську традицію: повністю римований «Акафіст Богородиці Холмській» уміщено в книзі Віктора Гребенюка (Брата Віктора) «Діяння небожителів», його ж «Акафіст Пресвятій Богородиці» перед Її образом «Нерушима Стіна», прот. Леонтія Тоцького «Акафіст хрестові Господньому», Олесі Тоцької «Акафіст Пресвятій Тройці». Усі ці твори побачили світ у видавничому відділі «Ключі» Волинської єпархії УПЦ КП.
Див. також
Примітки
- Піднесена, радісна й урочиста атмосфера панувала сьогодні у Свято-Успенському храмі села Жовтанці, що на Львівщині.. Facebook. Православна Церква України. 11 вересня 2019. Процитовано 7 листопада 2021.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання
- Акафіст // ВУЕ
- Акафіст // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- «Пісні до почаївської Богородиці» // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 230-231