Гепіди

Гепіди (лат. Gepidae) — група східногерманських племен, споріднених готам. Найбільш відома їхня перемога над гунами після смерті Аттіли. Гепіди взяли участь в етногенезі слов'ян, яких німецькі джерела назвали «вендами»[1].

Гепіди
Держава	Королівство гепідів
Використовувана мова	Pannonian Romanced
Гепіди у Вікісховищі

Карта Європи часів правління Адріана (117—138). Гепіди жили на узбережжі Балтійського моря. Розташування варварів дано за Тацітом

Держава гепідів у 539—551 роках

У II столітті до н. е. гепіди переселилися зі Скандинавії на південно-східне узбережжя Балтійського моря, а потім слідом за готами стали переміщатися на південний схід на територію теперішньої Румунії. Наприкінці IV сторіччя увійшли в племінний союз гунів.

454 року гепіди очолили повстання підлеглих народів проти гунів, перемогли їх і утворили Королівство гепідів у Тисо-Дунайській низовині.

Від 540 до 551 року князем кутригурів був Кініалон, нащадок Сініона. Близько 551 року 12000 вояків, що йому підкорялись, пішли війною на гепідів, перемогли їх, вийшли на Балкани, захопили і сплюндрували балканські провінції Візантійської імперії.

У другій половині VI сторіччя гепіди були покорені племінним союзом лангобардів і аварів.

У хроніках останні згадки про гепідів датуються IX сторіччям.