Герефордська порода

Герефордська порода великої рогатої худоби, порода м'ясного напряму. Виведена в Англії, в графстві Герефордшир, у XVIII столітті шляхом відбору і підбору місцевої худоби.

Початок їй дав один з типів червоної худоби, розведення в 18 ст. в деяких південних і західних районах Англії. Робота з поліпшення спочатку велася у бік збільшення розмірів і м'язової сили, щоб використовувати тварин як тяглову силу і джерело м'яса; спеціальної уваги їх молочній продуктивності ніколи не приділялося. Англійська племінна книга цієї породи заведена в 1846.

Широко поширена в Англії, США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Європі та пострадянських країнах, у тому числі в Україні.

В СРСР завозили з 1928. Використовували для промислового схрещування з молочними і молочно-м'ясними породами. Шляхом схрещування герефордів з казахською і калмицькою худобою виведена казахська білоголова порода худоби, яка фактично є зональним типом герефордської породи, оскільки при її розведенні постійно використовуються герефордські бики.

Герефорди витривалі, пристосовані до різних природних умов, до тривалого утримання на пасовищах, добре переносять тривалі перегони. Вони завоювали визнання у всьому світі, і характерна для них біла голова присутня у всіх нащадків, отриманих від схрещування з іншою худобою. Порода дуже добре адаптувалася до набагато теплішого клімату, ніж в Англії, і зараз це, ймовірно, найчисленніший і поширеніший на планеті вид великої рогатої худоби м'ясного напряму. Порода славиться перш за все великими розмірами (жива маса повнолітніх корів становить 550—600 кг, а биків 800—1100 кг), силою і пристосованістю до пасовищ різного типу.